Нове дослідження спростовує міфи про "хобітів" з Флореса

Дослідження Homo floresiensis

Як повідомляє НВ — Техно: Дослідження, проведене під керівництвом вчених з Національного музею природної історії Смітсонівського інституту, спростовує попередні уявлення про вид Homo floresiensis. Новий аналіз свідчить, що цей вид, виявлений на острові Флорес в Індонезії у 2003 році, був падальником, а не мисливцем на велику здобич, і не використовував вогонь. Зріст Homo floresiensis становив приблизно 109 см, а його мозок був приблизно втричі менший за мозок сучасної людини.

Дослідження, яке очолювала доктор Е. Грейс Вітч, базувалося на вивченні понад 3100 фрагментів кісток стегодона, а також майже 7000 останків гризунів. Раніше вважалося, що Homo floresiensis мав розвинену поведінку, базуючи це на нібито доказах використання вогню та полювання на велику дичину. Як зазначила доктор Вітч,

“Спочатку було описано, що Homo floresiensis має відносно розвинену поведінку для виду гомінідів низького зросту та малого мозку, на основі нібито доказів використання вогню та полювання на велику дичину.”

Нові висновки дослідження

В ході дослідження виявлено, що сліди порізів Homo floresiensis знаходилися на менш цінних частинах скелета, таких як ребра, фаланги пальців, фрагменти черепа та хребців. Серед тисяч кісток стегодона лише один фрагмент ребра мав ознаки горіння. Водночас, близько 20% кісток мишей із шарів, пов'язаних з Homo sapiens, мали сліди горіння. Проте жоден з понад 4200 останків гризунів з відкладень, пов'язаних з Homo floresiensis, не мав слідів пошкоджень вогнем. Це свідчить про те, що Homo floresiensis не мав технології використання вогню.

У 2017 році австралійські дослідники з університету Флиндерса в Аделаїді спростували теорію походження предків Homo floresiensis. За анатомічними характеристиками Homo floresiensis ближче до Homo habilis, які жили від 2,1 млн до 1,5 млн років тому. Автори дослідження зазначили:

“Homo floresiensis спочатку був описаний як 'здатний до складної поведінки та пізнання', частково тому, що цей вид може представляти ізольовану острівну карликову лінію нащадків Homo erectus. Однак докази складності поведінки Homo floresiensis, включаючи складне використання знарядь праці та вогню, з часом значно послабилися.”

Таким чином, нове дослідження радикально змінює розуміння поведінки та способу життя Homo floresiensis, підкреслюючи його роль як падальника, а не мисливця, і свідчить про відсутність використання вогню цим видом.

Ці результати можуть мати значний вплив на наше розуміння еволюційних шляхів гомінідів, оскільки вони вказують на те, що низький зріст і малий об'єм мозку не завжди означають обмежені можливості в поведінці. Вивчення Homo floresiensis може допомогти вченим краще зрозуміти адаптації людських предків в умовах ізоляції та обмежених ресурсів, а також розширити знання про різноманіття гомінідів у минулому. Це дослідження також підкреслює важливість постійного переосмислення наукових теорій на основі нових доказів.