Податкове спрощення на 30 сторінок: що Верховна Рада змінює для бізнесу та ФОПів

Європейська директива українською бюрократичною мовою

Верховна Рада взялася одночасно наближати українське податкове законодавство до європейських директив і спрощувати адміністрування ПДВ. Перший напрямок обіцяє нові правила обмеження процентних витрат, другий - зручнішу звітність та менше перевірок. Але за технічними покращеннями залишається головне питання: чи стане податкова система простішою для підприємців, якщо механізм блокування податкових накладних залишиться незмінним?

13 жовтня Верховна Рада, за повідомленням про результати засідання, підтримала в першому читанні два податкові законопроєкти - №16036 та №16037-д. Обидва стосуються податкового адміністрування, але вирішують різні завдання. Перший має наблизити українські правила оподаткування прибутку до законодавства ЄС. Другий змінює процедури роботи з податком на додану вартість, зокрема для фізичних осіб-підприємців.

Законопроєкт №16036 присвячений імплементації статті 4 європейської директиви ATAD (Anti-Tax Avoidance Directive), яка обмежує можливість зменшувати оподатковуваний прибуток через надмірні процентні витрати. Ідея зрозуміла: міжнародні групи компаній не повинні мати можливості штучно переносити прибуток до юрисдикцій із нижчими податками, використовуючи боргове фінансування.

Українське законодавство вже містить обмеження на врахування процентів у витратах. Тепер правила пропонується перебудувати відповідно до європейського підходу. Проблема полягає не стільки в самій меті, скільки в складності її реалізації. Порівняно компактний принцип європейської директиви перетворюється на великий масив поправок до Податкового кодексу, що потребуватиме додаткового аналізу від бухгалтерів, податкових консультантів і компаній.

Втім, короткий текст базового принципу не означає, що його імплементація обов’язково може бути такою самою короткою: директива передбачає винятки, визначення показників і спеціальні правила. Справжнє питання в іншому - чи кожне додаткове положення українського законопроєкту необхідне для досягнення мети, чи частина складності виникає через особливості вітчизняної нормотворчості.

Запропонований початок застосування нових правил -1 січня 2028 року. До того часу бізнес матиме можливість підготуватися. А держава - виконати чергове зобов’язання в межах європейської інтеграції та співпраці з міжнародними партнерами. Проте формальне наближення до директив ЄС ще не гарантує пропорційного економічного ефекту.

ПДВ для ФОПів: спрощення з додатковими умовами

Законопроєкт №16037-д виглядає практичнішим. Його завдання - зменшити адміністративні витрати платників ПДВ, насамперед завдяки цифровізації звітності та зміні процедур перевірок. За основу документ підтримали264 народні депутати.

Порівняно з початковою урядовою редакцією депутати внесли кілька суттєвих змін. Можливість попереднього формування декларації з ПДВ на основі даних податкових накладних поширили на всіх платників, а не лише на ФОПів. Це раціональне рішення: якщо податкова вже має інформацію про операції, немає очевидних причин змушувати підприємців повторно переносити її до звітності.

Другим важливим нововведенням стало підвищення порога для відповідних документальних перевірок сум бюджетного відшкодування та від’ємного значення ПДВ зі100 тис. до 1 млн грн. У доопрацьованій редакції також усунули суперечливе положення, яке фактично дозволяло проводити такі перевірки незалежно від суми. Для бізнесу це потенційне зменшення адміністративного навантаження, хоча інші законні підстави для податкового контролю залишаються.

Збереглася й можливість складати зведені податкові накладні за операціями з покупцями, які не зареєстровані платниками ПДВ. Це може скоротити кількість документів, які доводиться оформлювати продавцям із великою кількістю дрібних операцій.

Але з квартальною звітністю для ФОПів ситуація менш однозначна. Замість автоматичного застосування квартального податкового періоду доопрацьований проєкт передбачає його вибір за заявою підприємця. З погляду законодавця це право вибору. З погляду підприємця - ще одна адміністративна дія.Спрощення, для отримання якого потрібно подати додаткову заяву, має досить специфічну бюрократичну логіку.

Автомобілі, VIN-коди та нові дрібниці

Окремі положення законопроєкту виходять за межі звичайного адміністрування ПДВ. Зокрема, для застосування пільгового оподаткування першого та другого продажу автомобіля, мотоцикла або мопеда фізичною особою пропонується враховувати строк володіння транспортним засобом - понад 183 дні. Імовірна мета такого обмеження - відокремити продаж особистого майна від систематичної комерційної торгівлі. Однак воно може зачепити й громадян, які продають автомобіль невдовзі після придбання з цілком звичайних причин.

Крім того, у податкових накладних за операціями з транспортними засобами передбачається зазначення VIN-коду. Для податкового контролю це додатковий інструмент ідентифікації товару. Для платників - ще одна вимога до правильності оформлення документа.

Запропонована дата набрання чинності основними змінами -1 січня 2027 року. Водночас обидва законопроєкти поки пройшли лише перше читання. Їхні остаточні положення ще можуть змінитися під час підготовки до другого.

Головне питання, якого законопроєкт не вирішує

Найважливіша проблема українського ПДВ залишається поза центром цієї реформи. Йдеться про систему моніторингу ризиків і блокування реєстрації податкових накладних. Для підприємця можливість автоматично сформувати декларацію справді корисна. Але якщо його накладну зупинено, а подальша робота залежить від пояснень, документів і рішень податкової служби, економія часу на звітності швидко втрачає значення.

Особливо гострим це питання може стати у випадку майбутнього розширення кола ФОПів, зобов’язаних сплачувати ПДВ. Сам законопроєкт №16037-д не запроваджує загального обов’язку для всіх ФОПів переходити на ПДВ. Проте якщо такий перехід стане частиною ширшої податкової реформи, нові платники зіткнуться не лише з необхідністю вести облік, а й з усіма ризиками чинної системи адміністрування.

Уряд має підстави називати запропоновані зміни спрощенням: автоматизація звітності, вищий поріг перевірок і зведені накладні справді можуть скоротити витрати бізнесу. Однак ці вдосконалення переважно стосуються процедур. Вони не усувають фундаментального питання - наскільки передбачуваною є сама взаємодія платника податків із державою.

Україна одночасно прагне виконувати міжнародні зобов’язання, наближати законодавство до європейських стандартів і зменшувати бюрократію. Але успішність податкової реформи варто вимірювати не кількістю імплементованих директив чи нових функцій електронного кабінету, а тим, скільки часу, грошей і правової невизначеності вона забирає у підприємців.

Податкову декларацію можна заповнити автоматично. Довіру бізнесу до податкової системи - ні.