Противний Путін, Сталін у брудних штанях і сітки для ЗСУ: унікальна історія 103-річної волонтерки

У Житомирській області 103-річна жінка приєднується до допомоги Збройним силам України, разом зі своїми доньками та сусідами вона виготовляє кікімори та маскувальні сітки для військових.

Ця жінка пережила Голодомор та Другу світову війну і зараз є найстаршою волонтеркою в Україні.

У селі Ходорків вона створила волонтерський центр у своєму будинку.

Кореспондентка Gazeta.ua відвідала село Ходорків та поспілкувалася з 103-річною жінкою, дізналася, як вона допомагає українським захисникам та про трагічні події в українській історії, які вона пережила особисто, зокрема про Голодомор.

Любов Ярош, мешканка села Ходорків, у своїх 103 роки виглядає веселою та охайною. Вона одягнена у червоний халат, блакитний шовковий фартух, темно-синій кардиган і бузкову хустку з квітчастим узором. Її зморшки на обличчі свідчать про її вік та важкі моменти в історії.

Бабушка розповідає про роботу

У липні 2022 року Любов Ярош почала робити кікімори. Вона розбирає мішки на нитки, з яких потім шиють костюми. Бабушка не бачить, тому робить все на дотик. Разом з доньками та сусідкою, яка є волонтеркою, вони виготовили вже 38 кікімор та передали їх на фронт.

Любов Ярош висловлює своє бажання, щоб війна якомога швидше закінчилась та вона продовжує плести кікімори, борючись з "протівним" Путіном.

Жінка народилася в 1920 році і пережила Голодомор, який забрав безліч людських життів. Вона розповідає про те, як Голодомор вплинув на її сім'ю та життя. На полі було їжі, але не вистачало хліба. Багато дітей та дорослих померли від голоду. Жителям доводилося їсти кропиву, липу та навіть листя. Люди, які померли, ховали у братських могилах, кидаючи тіла на вози.

Після Голодомору родина Любові трохи покращила своє життя, але стали свідками репресій режиму. Вона також розповідає про часи Німеччини та розмови з німецькими солдатами. У той час було складно, але зрозуміло, що нацисти не такі ж лихі, як росіяни. Вона ніколи не вважала росіян братами, а нині їх називають "бандерами". Загарбники руйнували села та знищували людей.

Після війни Любов Ярош працювала на залізничній станції у Києві та потім повернулася додому. Вона також працювала у колгоспі протягом понад 30 років. Зараз разом з доньками вона допомагає українським військовим, шиючи білизну та маскхалати на старій швейній машині.