Одне із міст Швейцарії стало «безпечною гаванню для біженців»: що це означає

Нещодавно місто Берн у Швейцарії приєдналось до коаліції міст Німеччини та німецької Швейцарії, які оголосили себе «надійною і безпечною гаванню» для біженців – пішовши всупереч міграційній політиці федерального центру. Чому окреме місто дозволяє собі у Швейцарії опонувати федеральній владі і що це взагалі таке «надійна гавань» для біженців, розповів ресурс Swissinfo.

Місто Берн вирішило допомогти біженцям із країн Західної Африки. Днями влада міста оголосила його «безпечною гаванню для біженців», тобто тепер вона готова «безпосередньо приймати у себе і розміщувати людей, врятованих на морі», і взагалі приймати значно більше біженців, ніж раніше. Ця декларація – «ще один крок у плані практичної реалізації прихильності Берна до активної гуманітарної політики в галузі надання притулку та допомоги біженцям», – пише влада міста в офіційному пресрелізі.

Цікаво, що Берн розташований за 450 км від найближчого морського узбережжя, він не має порту, куди могли б причалювати судна з біженцями. Також Берн може в односторонньому порядку приймати в себе прохачів притулку кількістю більшою, ніж це дозволено федеральними квотами. Адже у Швейцарії саме федеральна влада, а не міста, приймає рішення про прийом біженців, а потім вона, влада, а не міста, розподіляє їх між 26 кантонами.

Як пише Swissinfo, така декларація нічого не змінює у плані правового регулювання процесу прийому та розміщення біженців у Швейцарії. Але такий статус стане стимулом для Берна інтенсифікувати свої зусилля у сфері соціальної інтеграції біженців.

«Ми пропонуємо біженцям та мігрантам безпечну гавань насамперед у форматі нашої «культури гостинності», – наголошує Франциска Тойшер, міністр міського уряду Берна, яка займається соціальним блоком. Ця декларація також є «засобом та інструментом боротьби міста як суверенної громади, яка має намір відстоювати свої права автономії в контактах з федеральним центром, зокрема, вимагаючи більших повноважень у формуванні локальної міграційної політики».

Ставши швейцарським містом, яке оголосило себе «безпечною гаванню», Берн тепер проявляє активність і по той бік швейцарського кордону, приєднавшись до німецького проекту Seebrücke («Морський міст»), за яким стоїть ліва німецька громадська група, яка закликає до «міграційної політики, заснованої на солідарності», та до припинення «нестерпних умов, що склалися на зовнішніх кордонах Європи». Проект Seebrücke розглядає себе учасником локального «контрруху», спрямованого проти чинних базових положень національної та європейської міграційної політики.

В якості своїх основних цілей, а їх вісім, цей проєкт встановив такі цілі, як прийом більшої кількості біженців, налагодження партнерських зв'язків з іншими містами-однодумцями, підтримка приватних морських рятувальних місій. На сьогодні ця ініціатива налічує вже 322 учасники, включаючи такі великі міста, як Берлін та Мюнхен.

До слова, за даними Державного секретаріату з міграції (SEM, підрозділ Міністерства юстиції та поліції Швейцарії, – «Главком»), на які посилається телеканал SRF, за два роки після початку повномаштабної війни Росії проти України у Швейцарії загалом особливий міграційний статус S отримали близько 90 тис. українських біженців. 

Нині на підставі цього статусу у Швейцарії проживає близько 65 тис. осіб. Більшість із них жінки та діти. Більшість українських біженців та біженок прибули до Швейцарії одразу після початку агресії. 

У березні 2022 року та квітні 2022 року кількість біженців, які прибували до Швейцарії, становила від 22 до 23 тис. осіб на місяць відповідно. В останні місяці цей показник був на рівні від 1300 до 2300 осіб на місяць. За даними SEM, з початку війни в Україну повернулося щонайменше 16 тис. осіб.