Орбан перетворив Євросоюз на політичного заручника

Якщо сукупно порахувати антиукраїнські заяви угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана, то він точно виявиться абсолютним переможцем серед усіх світових політиків у номінації – зроби найбільшу «подлянку» сусідній державі. Намагання Віктора Орбана, де тільки можна нашкодити Україні, вже перейшли у фазу стійкої маніакальної антиукраїнської фобії. Зараз у нього головне завдання перекрити Україні шлях до Європейського Союзу. Чого лише варта заява Орбана про те, що «Переговори про членство не повинні розпочинатися, це чітка позиція Угорщини. Україна в жодному разі не готова вести переговори з амбіціями членства в ЄС. Україна так само далека від  членства в ЄС, як Мако до Єрусалима». Наводячи це невдале порівняння, прем’єр мав на увазі місто Мако на південному сході Угорщини.

Викручуючи руки об’єднаній Європі і постійно шантажуючи її, Віктор Орбан – ідейний прихильник російського диктатора Путіна, цим самим підштовхує ЄС до перезавантаження. Адже право вето в Європейському Союзі він використовує виключно для дискредитації та бойкоту рішень переважної більшості його членів. Тому виникає нагальна потреба для ЄС відмовитися від діючого правила консенсусу, замінивши його таким чином, що загальною згодою для прийняття рішення в Європейському Союзі вважатиметься, коли за те чи інше рішення проголосують не менше 75 відсотків членів цієї поважної європейської організації.

Оскільки цілком зрозуміло, що архаїчне правило абсолютної одностайності всіх країн-членів ЄС, котре досі необхідне для прийняття будь-яких ухвал, дає можливість Угорщині безкінечно шантажувати Євросоюз, намагаючись тиском вибивати потрібні Орбану рішення.

«Орбанізація ЄС» небезпечна не лише для майбутнього вступу України в цю європейську організацію. Вона перетворила Брюссель на політичного заручника Будапешта. Оскільки, використовуючи неповороткі механізми узгоджень прийняття необхідних рішень,  Угорщина вже  тривалий час блокує фінансову допомогу Україні, а тепер до цього ще й долучиться перешкоджання просуванню Української держави до членства в Європейському Союзі.

Тактика зволікання прийняття рішень в ЄС щодо України і спроба гальмування початку переговорів про її вступ до Євросоюзу, використовуючи надумані утиски угорської меншини на Закарпатті, мусить гарантувати васалу Москви Віктору Орбану дешевий газпромівський газ, який він потім з успіхом конвертує у голоси політично нерозбірливих виборців.

Але настає час скасувати право вето для Будапешта на розширення Європейського Союзу. Найкращий друг диктатора Путіна в ЄС не мусить більше постійно вставляти палиці в колеса Євросоюзу. Перебудову в ЄС варто було б розпочати з визнання того, що на сьогодні ця організація є занадто великою, щоб і далі використовувати застарілий принцип одностайності. Крім цього, чому Євросоюз з такою поблажливістю так довго спостерігає за антиєвропейською діяльністю диктатора Орбана? Його промосковська поведінка завдає величезної шкоди репутації Європи, і ніхто нічого з цим не робить.

Чи хтось взагалі знає партію, асоціацію чи клуб, з яких вас не можуть виключити, якщо ви порушуєте їх статут, правила чи звичаї? То чому під час заснування Європейського Союзу не було заздалегідь передбачено виключення або принаймні призупинення членства в ньому, якщо хтось з його членів проводить політику, яка йде в розріз з його принципами і самим Договором про функціонування Європейського Союзу.

І де взагалі в Договорі про Європейський Союз сказано, що вирішальний голос в ЄС мусить мати держава, яка є союзником Російської Федерації? Адже це є цілковитим нонсенсом. Що ще раз показує, що нинішня конструкція  ЄС насправді абсолютно непридатна для сучасних геополітичних реалій, і тому потребує термінового реформування.

Орбан, мріючи про реалізацію реваншистської ідеї відновлення Великої Угорщини, явно вже давно уклав з Путіним договір про поділ території України та приєднання українського Закарпаття до Угорщини.

Але якщо на мить припустити собі, що всі вимоги Віктора Орбана до України будуть виконані, угорці Закарпаття зможуть взагалі не вчити і не знати української мови, і будуть вчитися в угорських школах, де з 1 по 11 клас функціонуватиме лише угорська мова, то що потім буде вигадувати цей невгомонний антиукраїнський прем’єр.

Напевно, він вимагатиме, щоб всі етнічні угорці мали право на подвійне громадянство, а райони компактного проживання угорців у Закарпатті отримали національну автономію.

Якщо й ці політичні домагання будуть задовільнені, то відразу ж з’являться наступні, на кшталт того, що крім української, державними мовами в Україні мусять стати мови національних меншин – угорська, польська, словацька, румунська, болгарська і російська.

Адже політичні фантазії Орбана – невичерпні, коли йдеться про те, чим ще можна найкраще перешкодити українцям у нашому прагненні приєднатися до Євросоюзу, НАТО і західного світу.

Угорський прем’єр сьогодні став класичним саботажником домовленостей ЄС, поки він не отримає  від них хоч якоїсь вигоди. Не дивлячись на те, що сама Угорщина критично залежить від інших країн, наприклад, від доступу до моря. Але бачить себе в конкурентом, коли справа доходить до субсидій Євросоюзу, і постійно намагається включити в повістку дня російські інтереси.

Проте тому, хто живе у скляному будинку, не варто кидати каміння. Зараз Угорщина дуже вразлива у питанні відсутності в ній свободи преси та через «своєрідне» трактування режимом Орбана питання права. Адже орбанівські «стандарти демократії» абсолютно не стикуються з основоположними цінностями Європейського Союзу.

Ймовірно, що з угорським прем’єром потрібно працювати більш конкретно, ніж раніше. Поки він блокує геостратегічно важливі проекти ЄС, він мусить відмовитися від усіх багатомільярдних вливань з боку Євросоюзу.

Віктор Орбан чудово знає, що досі не існує механізму вилучення таких проблемних держав, як Угорщина з ЄС. Але як про альтернативу такому рішенню, можна подумати над тим, щоб інші члени Європейського Союзу об’єднали свої зусилля  та політично ізолювали Угорщину – тобто більше не було торговельних угод, заморозити надання Будапешту коштів ЄС (а для цього вже є достатньо причин) і запровадити  обмеження на подорожі по території об’єднаної Європи.

Без фінансових вливань з Євросоюзу такі диктатори, як Орбан, швидко втратять владу, оскільки вони потребують їх для оплати послуг своїх корумпованих бюрократичних мереж та соціального підкупу зомбованого  пропагандою угорського електорату.

Існує ще одне делікатне питання. А саме: Віктор Орбан постійно себе поводить так, ніби він вже давно перетворився на вповноваженого представника Путіна в Європейському Союзі. І це зовсім не перебільшення. А в брюссельських коридорах влади беззахисні проти цього, і змушені роками спостерігати за тим, як він постійно торпедує проекти ЄС.

Проте найгіршим тут є те, що не існує жодної  гарантії, що вся та конференційна інформація, котра обговорюється в ЄС чи НАТО, через тридцять хвилин не буде лежати на столах зацікавлених в ній осіб у Москві. Таким чином угорські дипломати та офіцери перетворюються на потенційних інформаторів Кремля. Надмірна толерантність відкритих суспільств призводить до розслабленості, а вона є неприпустимою, коли йдеться про захист безпеки держав Європи. 

Зрозуміло, що просування України до ЄС не буде простим, але угорський прем’єр вже зараз готовий формувати для цього все нові і нові штучні перешкоди. Орбану байдужі знаки солідарності до будь-кого. Він вважає за краще грати на клавіатурі антиукраїнських емоцій, і націлений на демонстрацію короткострокових умовних успіхів перед тими представниками електорату, які не можуть відрізнити довгострокову політику від політичних жестів і популістської кон’юнктури.

Євросоюзу вже пора почати називати речі своїми іменами: Віктор Орбан систематично руйнує демократичні інституції у своїй країні, почувається комфортніше з світовими диктаторами – Путіним та Сі Цзіньпіном,  постійно блокує рішення ЄС і НАТО. Угорщиною керує один із найбільш корумпованих кланів у Європі, але ЄС сумлінно оплачує сумнівні проекти Орбана, причому замовлення, зазвичай, отримують члени сім’ї та його друзі, а пенсії умовно збільшуються, щоб підкупити його виборців. А якщо до цього ще й додати дешевший для Угорщини російський газ, то можна повністю зрозуміти на чому реально ґрунтується  фундамент орбанівської влади.

Феномен Орбана-політика полягає в тому, що не дивлячись на те, що він постійно виступає проти ЄС, Угорщина отримує фінансові дотації від Євросоюзу, без чого його режим не міг би існувати. Орбан корумпований, але  перед своїми співвітчизниками хоче здаватися людиною честі, яка нібито представляє християнсько-консервативні цінності, бореться за традиційні сім’ї і блокує потрапляння до Угорщини іммігрантів з країн третього світу.

Взагалі-то Віктор Орбан мав би бути останньою людиною, яка критикувала приєднання України до ЄС. І якщо Орбан є таким переконаним прихильником Росії і хоче присягнути Путіну, то чи не простіше йому взагалі вивести Угорщину з Євросоюзу, і проголосити її одним із нових об’єктів Російської Федерації? Можливо, що так би було легше для всіх.

Бо як можна надавати одному нечесному політику можливість так довго каламутити воду в ЄС? Євросоюз  не може дозволити собі, щоб цей проросійський вічний прем’єр-міністр, який не поділяє жодної з його загальноєвропейських цінностей, весь час шантажував, залякував і блокував його роботу.

І тут напрошується закономірний логічний висновок, якщо угорці постійно своїм голосуванням приводять до влади промосковського прем’єра, то це відбувається виключно  завдяки їхнім проросійським настроям. Значить і сам угорський народ, у своїй переважаючій більшості, не поділяє  цінності Європейського Союзу.

Чи потрібна така країна об’єднаній Європі? І кого має вибрати Євросоюз, якщо мова піде про вибір між проєвропейською Україною і проросійською Угорщиною?