Прикрив собою побратима. Згадаймо 23-річного Дмитра Дутку

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Дмитра Дутку.

23-річний солдат Дмитро Дутка, позивні Мітяй і Лис, загинув 9 січня 2023 року біля села Григорівка на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельну вибухову травму внаслідок ворожого обстрілу зі ствольної артилерії.

Дмитро народився і жив у селі Лісна Велесниця Івано-Франківської області. З дитинства любив малювати, був допитливим хлопчиком. У 15 років почав займатися хортингом (сучасне бойове мистецтво, створене в Україні). Поєднував тренування із навчанням на різьбяра по дереву у Вищому художньому професійному училищі в Івано-Франківську. Закінчив Івано-Франківське вище художнє професійне училище №3 за спеціальністю «Різьба по дереву і бересту».

У 16 років Дмитро став членом УНСО як юніор, через 2 роки його прийняли в організацію. Працював у «Надвірнянському Лісгоспі». Вів активне та різноманітне життя. Був курсантом програми «Карпатський Легіон». Захоплювався спортом. Був інструктором і тренером з хортингу, кандидатом в майстри спорту України з хортингу, наставником з базового фехтування. Молодіжний активіст, член громадської організації «Краєзнавчо-туристичний спортивний центр «Аркан Стихій», інструктор зі сплавів Дністром.

Під час проходження строкової військової служби у 2020 році Дмитро підписав контракт із ЗСУ. І відтоді служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. На війні Дмитро мав позивний Лис: був спритним, тихим, непомітним і винахідливим. Його майстерність на полі бою важко було не помітити. Також мав жагу до вдосконалення у військовій справі. Так, під час повномасштабної війни року Дмитро пройшов навчання у Великій Британії на оператора безпілотних літальних апаратів. Після повернення обійняв посаду командира відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу у своїй бригаді.

«Насправді позивний Лис у Дмитра – ще з «Карпатського Легіону», – розповів Олег Дутка, молодший брат Дмитра. – Ми були там разом, бо Дмитро завжди брав мене із собою. Але ми ніколи не змагались один з одним. Він світлим був, веснянки на обличчі… Постійно жартував».

Олег також зауважив, що його брат завжди мав багато справ, тому вдома бував рідко. «Чи була у Дмитра мрія? Думаю, більшість своїх мрій він здійснив. Хотів здолати вершину – йшов у гори, хотів стрибати з парашутом – стрибав. Перший такий стрибок йому подарували на День народження, потім він часто робив це з друзями», – додав брат. За його словами, Дмитро самотужки опанував гру на гітарі. Часто у колі друзів співав пісню «Мій лицарський хрест». А ще багато читав, особливо на війні. Олег передавав йому на фронт книги.

«Брат був для мене наставником. От лише просив не йти на війну. Казав мені і мамі, що там небезпечно, але він впорається і все буде добре. Наче готував нас, що з ним може щось статися. Однак він точно не планував загинути», – наголосив Олег.

Життя триває – точиться війна.

Дмитро Дутка

Дмитро Дутка загинув 9 січня 2023 року поблизу села Григорівка Донецької області. У той день він дізнався, що його призначають у розвідку, куди він давно хотів. Тоді ж ворожий снаряд влучив на позицію, де перебував воїн. З ним також загинули його побратими. Вижити вдалося лише одному бійцю, якого Дмитро перед загибеллю прикрив собою, розповіла волонтерка та подруга Дмитра Вікторія Торес.

«Дмитро працював з квадрокоптером, пройшов навчання за кордоном. Він був дуже перспективним хлопцем. Був невгамовним хлопцем. Дмитро знищив дуже багато ворогів і за це ми йому вдячні. Це – дуже велика втрата, таких людей дуже мало, і дуже прикро, що такі молоді хлопці покидають нашу державу в такий важкий час», – зауважила Вікторія Торес.

«Він був найкращий: веселий, розумний, життєрадісний, цілеспрямований. Планів на майбутнє було дуже багато. Він так сильно любив життя! Я дуже пишаюся своїм сином, він справжній Герой України! Дуже велика втрата, дуже боляче втрачати таких молодих хлопців! Цей біль не передати словами, його не загоїти нічим!» – розповіла мама полеглого бійця Тетяна.

«Хто вріс корінням, той не зламається. Хто має стержень, той не зігнеться. Любов до матері – найкраща порадниця. Любов до вітчизни – ідея серця», – йдеться у пісні «Мій лицарський хрест», яку любив виконувати Дмитро Дутка. Можливо, з цими словами він до останнього тримав свій бій за Україну...

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.