Прокурор розповів, де зараз живуть Янукович і його поплічники

Президент-втікач Віктор Янукович після своєї втечі з країни в лютому 2014 року поселився в Росії. Він отримав там тимчасовий притулок і мешкає під Москвою в елітному мікрорайоні «Рубльовка» – у селі Барвиха в будинку, який купив приблизно за 50 млн дол. Про це розповів заступник керівника Департаменту у справах Майдану Офісу генпрокурора Іван Бабенко, передає «Укрінформ».

Бабенко зазначив, що на території РФ також перебувають міністр внутрішніх справ часі президентства Януковича Віталій Захарченко та його тодішні підлеглі Петро Федчук та Сергій Кусюк. При цьому останні двоє навіть служать у силових структурах РФ. Так само в Росії, за даними Бабенка, нині мешкають колишні прем'єр-міністр Микола Азаров та генпрокурор Віктор Пшонка.

А ось ексголова СБУ Олександр Якименко, колишній міністр оборони Павло Лебедєв та командир «чорної» роти «Беркута» Дмитро Садовник перебувають у тимчасово окупованому Криму. 

На запитання, чи є можливість дістатися до втікачів каналами Інтерполу чи на підставі двосторонніх міжнародних угод, Бабенко відповів, що на прохання слідства виставити «червоні картки» на Януковича і його оточення Інтерпол у 2019-2020 роках листами повідомив про неможливість їхнього розшуку.

Крім того, повідомляється, що випадків, щоб Янукович чи хтось з розшукуваних осіб з кола його оточення виїжджав навіть в країни третього світу – африканські країни, чи країни, які не співпрацюють з міжнародними розшуковими інституціями – наразі не зафіксовано.

Раніше повідомлялося, що під час розстрілів майданівців 20 лютого 2014 року експрезидент Віктор Янукович спілкувався з президентом Росії Володимиром Путіним вісім разів. В цей самий час ексміністр внутрішніх справ Віталій Захарченко розмовляв зі своїм російським колегою Володимиром Колокольцевим шість разів.

Читайте також: 

• 10 років Революції Гідності
• Річниця розстрілів на Майдані. Як починався кривавий фейк Путіна
• У революції завжди винна влада, або З чого розпочинався Майдан
• ДержZрадники. Прізвища, які треба закарбувати у нашій політичній пам’яті