«Уперше за 100 років роду випав шанс воювати не за СРСР, а за Україну». Згадаймо Володимира Мукана

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Володимира Мукана.

Молодший лейтенант Володимир Мукан, позивний Блискавка, загинув 29 квітня 2023 року, виконуючи бойове завдання під Бахмутом на Донеччині. Захисник не дожив 1,5 місяця до свого 36-го дня народження.

Журналіст, філолог, піарник, офіцер ЗСУ, у Навчально-науковому інституті філології був студентом україністики, а згодом – аспірантом, захистив кандидатську дисертацію та здобув науковий ступінь. Мав талант до написання текстів, бо був інтелектуалом, якого виховали у кращих українських традиціях. Працював у провідних ЗМІ, займався піаром, організовував масштабні фестивалі автотехніки Old Car Land й запустив перший українськомовний канал про автомобілі.

Володимир народився у Черкасах. Навчався у місцевій школі №34, був відмінником. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Був аспірантом Навчально-наукового інституту філології КНУ. У 27 років захистив дисертацію і став кандидатом філологічних наук. З 2007 року працював журналістом і редактором в українських ЗМІ.

Великою пристрастю чоловіка були автомобілі. Він створив ютуб-канал, присвячений цій темі. Кілька років був співорганізатором найбільшого в Україні фестивалю ретро-автомобілів Old Car Land. Розумний, чемний, відповідальний, веселий, скромний, спокійний, тактовний – таким його пам’ятають колеги.

З початком повномасштабної війни Володимир прийняв рішення захищати Україну. 24 лютого, одразу як евакуював до Черкас сім'ю з Петропавлівської Борщагівки біля Києва, Володимир пішов у військкомат проситися до армії.

Загалом усі чоловіки в моєму роду воювали: обидва мої прадіди та дід – у Другій світовій війні, а батько – в Афганістані. Тільки так склалося, що вони воювали за СРСР, а мені вперше за 100 років мого роду випав шанс воювати саме за Україну, за свою Батьківщину.

Володимир Мукан

Двічі Мукану відмовляли – в армії не служив, військової спеціальності не має. Але чоловік був впертий і наполегливий – за третім разом військові здалися. Дали годину на збори, а коли вклався – зарахували до черкаського батальйону територіальної оборони. Вчився воювати одразу на передовій. Пройшов Харківщину, Луганщину та Донеччину. Продовжував робити те, що умів найкраще, – займався інформаційним забезпеченням.

Зараз перед нами стоїть дуже складне і важливе завдання – цей бій ми маємо закінчити так, щоб протягом наступного століття в росіян не було змоги, можливостей і навіть думок про втручання в наші справи та на нашу територію.

Володимир Мукан

«Моє життя на мир і війну розірвав нічний рейд на БМП до Попасної. Я вперше був на Донбасі – вразила красота цієї землі, україномовні вивіски на магазинах. Тоді ж вирішив, що воюватиму з цими виродками за кожен метр української землі», – казав Володимир. Там він вивів формулу запаху війни – стверджував, що вона пахне потом, тютюновим димом і сечею. Розповідав, що загострюються всі відчуття – особливо слух і зір. Під час перерви між боями легко міг заснути просто на бетонній підлозі. У Попасній пережив смерть побратимів, яких витягував з поля бою під вогнем ворога.

«Найстрашніше, що бачив у Попасній – атаку автоматників на наші позиції. Щоби не потрапити під снайпера, я весь час уявляв, як виглядаю із того боку. Найприємніше – повернення в тил, коли ти почуваєшся справжнім чоловіком, який пройшов усі випробування й не здався й не запанікував», – згадував боєць.

Згодом Мукан воював на Харківщині. Кілька разів приїздив у рідні Черкаси. Під час кожної зустрічі незмінно посміхався – інколи мені здавалося, що він взагалі не здатний сердитися чи ображатися.

Володимир сумлінно виконував обов’язки прессержанта свого батальйону. Висвітлював на своєму каналі в соцмережах історії про військовослужбовців Черкаської терооборони. За власною ініціативою виходив на бойові позиції разом зі своїм підрозділом, пригадав його побратим Роман Надточій: «Після штурму ворога під Бахмутом, Володя був старшим групи, що зайшла на облаштування нових позицій. За лічені години, під його керівництвом, наші хлопці окопалися та грамотно стримували противника. Але ворожа артилерійська міна, впала поруч з ним. Від ворога звільнили 200 м нашої рідної землі, за які Володимир Мукан, віддав своє найдорожче».

Наприкінці березня 2023 року Володимир отримав звання молодшого лейтенанта й обійняв посаду заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення. Дуже пишався цим і 21 квітня написав у соцмережі: «Став офіцером Збройних Сил України! Ніколи не думав, що буду військовим. Але випала честь служити в час війни і отримати погон молодшого лейтенанта саме в зоні бойових дій на найгарячішому напрямі. Служу українському народові!» А через вісім днів він загинув...

«Володимир Мукан – це велика втрата для України. Принциповий, сміливий, розумний, винахідливий і максимально продуктивний. Що вимагав і від інших. Нам легко працювалося, бо мали схожу картину світу, схоже почуття гумору. Я дуже любив його за принципову україномовну позицію і за всі наші розмови про все на світі. Коли він з перших тижнів потрапив на війну, переживав за нього, знаючи, який він відчайдух. Прекрасний батько, прекрасний колега і друг», – написав друг і колега загиблого Ельдар Сарахман.

Бойовий побратим і близький товариш Володимира Мукана лікар Андрій Зеленько пригадав, як змінився воїн від початку війни: подорослішав, змужнів. Додав: дуже гірко, що історія про велику і цікаву особистість так раптово перервалася ворожими осколками.

«Володі було приємно отримати перше офіцерське звання. Ділився зі мною подією. Він був заступником командира роти з виховної роботи. Прийняв рішення, що не буде відсиджуватися у відносному тилу в штабі, а буде виїжджати на передові позиції до особового складу підтримувати словом бійців, робити фото і відеорепортажі з ними. Володимир прагнув, щоб солдати заслужено поважали його. Казав мені: «Андрію, я не можу виконувати тільки штабну роботу. Я потрібен їм там. Повагу солдатів потрібно заслужити». На жаль крайня поїздка виявилася останньою. Поважали і поважати будемо!» – наголосив Андрій Зеленько.

«Володя був одним із двох абсолютно безконфліктних людей у редакції. І при цьому мав величезне коло спілкування. Купив телефон на 2 тис. абонентів і вимушений був замінити, бо знайомі не вміщалися в телефонну книгу», – зауважив редактор «Газети по-українськи» Роман Запорожченко. 

«Володя був талановитим журналістом і піарником, відповідальним організатором і завзятим автомобілістом, палким ентузіастом ретро техніки. Він брав активну участь в організації технічного фестивалю Old Car Land та запустив перший україномовний канал про автомобілі. Не передати словами той шок і смуток, який ми всі пережили, дізнавшись страшну новину… Адже впевнено мріяли, як незабаром зустрінемось з Володею, знову будемо разом планувати улюблені фестивалі, ралі та пробіги, святкуючи Перемогу…» – написали на сторінці фестивалю.

Поховали захисника у рідних Черкасах. У Володимира залишилися дружина Анна, сини Андрій та Ярослав, рідні, друзі, колеги та побратими, які не можуть повірити у цю втрату і дуже сумують.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.