«Він ішов туди, куди інші боялися йти»: сьогодні день народження Георгія Гонгадзе

Сьогодні, 21 травня, Георгію Гонгадзе могло б виповнитися 55 років. Після замовного вбивства видатного журналіста минуло понад 13 років.

«Главком» пригадує, яким був шлях Георгія Гонгадзе.

Георгій Русланович Гонгадзе народився у травні 1969 року в Тбілісі. Його батько, Руслан, був головним санітарним лікарем району, пізніше знайшов своє покликання в кіно і став відомим грузинським кінорежисером-документалістом. Леся Гонґадзе – корінна львів'янка, за фахом медична працівниця.

У 1987-1989 роках проходив службу в Афганістані, а після повернення до Грузії занурується в суспільно-політичну роботу та очолює інформаційний відділ Народного фронту Грузії.

Восени 1989 року Георгій Гонґадзе переїжджає до Львова, де продовжує навчання на факультеті іноземних мов Франкового вишу. У той час Гонґадзе бере активну участь у НРУ, Студентському братстві, засновує у Львові Грузинський культурний центр Багратіоні.

Початок активної діяльності

З середини 90-х років Гонгадзе працював на різних телеканалах: він стає ведучим у телепрограмі «Вікна-Плюс» на СТБ, а згодом у «Вікна-Новини». У 1998 році Гонгадзе працює ведучим програми «Моє» і 1999 – працював прессекретарем у штабі кандидата в президенти України, лідера ПСПУ Наталії Вітренко.

А з жовтня 1999 року Гонгадзе почав вести щоденну інформаційну програму «Перший тур з Георгієм Гонгадзе» у прямому ефірі радіостанції «Континент». Невдовзі після цього почалися телефонні дзвінки з погрозами на адресу керівництва радіостанції.

2000 року журналіст вирішує створити видання. Так у інтернет-просторі з'являється «Українська правда», де часто публікували матеріали-розслідування, показували справдні обличчя влади, зокрема тодішнього президента Леоніда Кучми.

З того часу він зізнається, що зазнає переслідувань. Наприкінці червня 2000 року за ним було влаштовано зовнішнє спостереження. Зокрема невідомі особи супроводжували журналіста на автомобілі «Жигулі». Цей автомобіль вранці очікував Гонгадзе поблизу його будинку, а ввечері – біля роботи.

«Було моторошно. Сигнал був куди вже однозначнішим: критикуєш режим Кучми – будь готов покласти голову. І тих, хто наважувався – було так мізерно мало, що режиму здавалося, що достатньо їх прибрати, щоби знову настав мовчазний совок», – писала потім колишня депутатка Леся Оробець, згадуючи ці події.

Зникнення та вбивство

Журналіст Георгій Гонгадзе зник 16 вересня 2000 року. Так, близько 22:30 він вийшов з роботи, але вдома так і не з'явився. У листопаді того ж року в лісі під Таращею Київської області виявили його тіло без голови, яке, за висновками експертів, могло належати журналісту. Ще через дев'ять років було знайдено рештки черепа: у Генпрокуратурі заявила, що вони належали Гонгадзе.

Зникнення Гонгадзе викликало масові протести. А після оприлюднення «плівок Мельниченка» стало відомо, що до вбивства журналіста причетний Кучма.

«Він дуже багато говорив про те, що Крим може бути небезпечною зоною. Він говорив про те, що Росія ніколи не дасть можливість Україні бути самостійною державою і не відпустить її від своєї зони впливу. Якщо би його тоді чули, можливо, ми мали б іншу країну», – казала вдова Мирослава Гонгадзе.

Розслідування замовного вбивства

Розслідування тривало 8 років. І 15 березня 2008 року в убивстві журналіста визнали винними трьох колишніх працівників Департаменту зовнішнього спостереження МВС України – Валерія Костенка, Миколу Протасова й Олександра Поповича. Апеляційний суд Києва висунум їм вирок щоло позбавлення волі на 13 років.

А у січні 2013 року до довічного ув'язнення засудили ексочільника департаменту зовнішнього спостереження МВС Олексія Пукача.

Офіційно замовником убивства визнали ексміністра МВС Юрія Кравченка, якого 2005 року знайшли мертвим. Утім родичі Гонгадзе не вірять цьому та вважають, що замовники досі на волі.

Тіло вбитого журналіста поховали у Києві 22 березня 2016 року.

Спогади про Гонгадзе

Колеги Гонгадзе згадують, що він завжди брався за складні справи, був сміливішим за інших.

«Він ішов туди, куди інші боялися йти. Він не закривав очі на ті речі, про які він точно знав, що вони були неправдою», – згадував Євген Глібовицький. За його словами, Георгій був одним із тих, хто сформував високі стандарти журналістики.

2005 року йому посмертно надали звання Героя України за самовіддане служіння українському народові, громадянську мужність, виявлену у відстоюванні ідеалів демократії та свободи слова, вірність журналістській справі.

З 2007 року у третю п'ятницю вересня відзначається День пам'яті українських журналістів, оскільки саме в цей день зник Гонгадзе.

Нагадаємо, ексжурналіст «Радіо Свобода» Віктор Міняйло оприлюднив інтерв'ю з українським журналістом та опозиціонером Георгієм Гонгадзе, записане у Тбілісі одразу після падіння Сухумі 1993 року.

Читайте також: Дружина Гонгадзе у річницю зникнення Георгія згадала їхні останні спільні ніч і ранок