Загинула на фронті напередодні весілля. Згадаймо Валентину Макаренко, яка хотіла помститися за батька

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Валентину Макаренко.

23-річна Валентина Макаренко родом із Кропивницького. Дівчина з дитинства любила співати й мріяла про велику сцену. У рідному місті була солісткою вокального ансамблю «Глорія», брала участь і перемагала в конкурсах.

Згодом Валентина переїхала до столиці, навчалася у Національному університеті культури і мистецтв, згодом вступила на факультет музичного мистецтва до Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв.

З початку повномасштабної війни дівчина активно волонтерила, допомагала батьку і його бойовим побратимам. Її тато, сержант Віталій Філіпов із позивним «Патон», пішов на фронт добровольцем. 47-річний десантник воював на Київщині, брав участь у боях за Сєвєродонецьк на Луганщині, а потім – у звільненні Харківщини. Чоловік загинув 6 вересня 2022 року поблизу Балаклії.

Відтоді Валентину не полишала думка самій піти на фронт і завершити татову справу. Вона створила на честь батька благодійний фонд «Патон». А влітку 2023 року вирішила вступити до лав ЗСУ. У серпні сказала мамі про своє рішення. Рідні сподівалися, що дівчина передумає. Однак у вересні дізналися, що Валентина вже пошила форму в ательє і придбала берці.

Я до війська прийшла десь через пів року після того, як загинув мій тато. Це рішення дуже важко давалось, тому що, у принципі, я росла в мами і в тата як принцеса. Це було дуже важке рішення. Бо всі розмови про те, що я піду до війська, починались і закінчувались слізьми мами: «Я тебе нікуди не відпущу, я не хочу ховати свою дитину…»

Валентина Макаренко

Дівчина збиралася бути бойовим медиком, та зрештою приєдналася до 4-ї окремої танкової бригади й стала кулеметницею.

Готувала себе морально та фізично, бо прокатавшись рік волонтером, я, у принципі, розуміла, із чим зв'язую своє життя, бо це дуже важко. Це окопи, це бруд, це кров, це смерть. Це жах один суцільний. Я все розуміла, але ухвалити рішення було дуже важко, але все-таки патріотизм переміг.

Валентина Макаренко

«Кулемети, із якими працювали спочатку, були по 7,5 кілограма, а зараз – це 70 кілограмів. 70 кілограмів установки кулемета, який доводиться за собою, тягати кожного разу – це дуже важко фізично насамперед. Особливо, коли погодні умови не на нашу сторону грають, то це взагалі. Окрім того, що в тебе зброя, амуніція, яка на тобі, їжа, вода з собою, боєкомплекти, яких треба мати вдосталь, – це все на нас. Це складно, хоч ти дівчина, хоч чоловік», – розповідала дівчина.

На Харківщині Валентина знайшла своє кохання. З побратимом із танкової бригади Сергієм вони планували одружитись, подали заяву, 16 січня мали побратися... Але під час виконання свого першого бойового завдання 9 січня 2024 року Валентина Макаренко загинула. Сергій, який даремно відмовляв кохану від участі у бойовому виході, отримав тяжке поранення.

«Сонечко всієї родини Валентина Макаренко, твоє життя і твої мрії співати на великій сцені забрали рашисти. Боже, як ти любила життя, і нас цьому вчила. Як ти вміла підтримати, як ти любила жартувати. Ти стала волонтеркою, якій довіряли багато людей, робила такі необхідні збори для підтримки ЗСУ. Але ти обрала ще складніший шлях – пішла за власним бажанням до лав захисників. І сьогодні цей твій шлях скінчився. Зірка, яка не встигла на повну розкритися, адже 23 роки – це вік не для смерті, це вік для життя, зійшла з небосхилу», – написала тітка Валентини Наталія Вельгун. 

Жінка розповіла, що доглядала собаку Валентини, якого та взяла у волонтерів. Цуценя хаскі врятували з Бучі. Але після рішення племінниці йти на службу постало питання, куди прилаштувати Карата. Валя попросила тітку тимчасово забрати його до себе. Та постійно відправляла їй фото та відео з собакою. Востаннє надіслала повідомлення 6 січня, але воно так і залишилося непрочитаним. 

«Вчора у ході бойових дій загинула військовослужбовиця ЗСУ, студентка Академії Валентина Макаренко. Дівчина відважно вступила у лави Збройних Сил України після загибелі свого батька, який героїчно віддав життя за наше мирне майбутнє. Валя була доброю, старанною, життєрадісною студенткою та талановитою вокалісткою. Ми сумуватимемо...» – написали на сторінці Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв. 

Навіть на службі Валентина у вільні хвилини співала.

«Валя, моя подруга, одногрупниця, не так давно ми відганяли машини на схід, ти ділилась планами на майбутнє, про те, як сильно ти хотіла відкрити свою студію та викладати там вокал, писати пісні та творити, розвивати нашу культуру. Неймовірна вокалістка з неймовірним голосом, ти могла заспівати все! Втративши тата на війні, робивши великі справи для перемоги, волонтеривши від початку повномасштабного вторгнення, ти вирішила вступити до лав ЗСУ, щоб боронити країну! Сьогодні я отримав дзвінок від мами про її загибель... немає слів, біль. Я знаю про те, як ти хотіла зустрітись з татом, як ти сумувала за ним. Я вірю, що ви зараз разом», – написав про загибель дівчини її друг Богдан Мольчиць.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.