Загинув через три місяці після весілля. Згадаймо Івана Бохана

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Івана Бохана. 

У боях на фронті 23 червня 2024 року загинув молодий воїн Національної гвардії України Іван Бохан із Києва. Він став на захист країни з перших днів повномасштабної війни: спочатку був у лавах тероборони, потім служив у Національній гвардії України. Про втрату повідомили у соцмережах його рідні та знайомі.

«На війні загинув Іван Бохан. Спочивай з миром, Вань. Ти завжди був класний», – повідомив заступник міністра економіки України Олексій Соболев.

«Не хочу вірити… Ванька… Однокласник… креативний, творчий, свій у доску дружбан… в останній переписці ти був радий, що я досі тютю, бо і сам такий. В тебе залишилась маленька донечка… В тебе залишилась молода дружина… Мама… І ми всі. Всі фото з тобою зі школи у мене у Києві. Здавалось, що з тобою нічого поганого трапитись не може… Здавалось. Світла памʼять тобі, чуваченьку. Ти був особливим», – сповістила однокласниця Івана Катіко Пурцеладзе. 

Іван Бохан народився 16 червня 1985 року у місті Києві. Понад 15 років Іван проживав у селі Мотовилівка.

Закінчив загальноосвітню школу, у 2009 році – Київський національний університет будівництва і архітектури за спеціальністю «архітектор».

Відомо, що чоловік, який у мирному житті був архітектором, служив у підрозділі спеціального призначення у складі бригади Національної гвардії України «Буревій», виконував бойові завдання на одному з найгарячіших напрямків фронту.

«Українське військо – це не тільки, власне, ЗСУ. Національна Гвардія, ГУР МО, прикордонники, бойові підрозділи СБУ й поліції – всі вбивають росіян, гинуть та перемагають, вірте в нас і пам'ятайте, це теж допомога», – писав захисник у соцмережі.

Життя нацгвардійця обірвав ворожий обстріл: Іван отримав осколкові поранення у живіт. Це трапилося незабаром після його дня народження.

«Пишу і плачу... Щойно стало відомо про загибель нашого Івана Бохана. Лише 16 червня відсвяткував свій день народження. Я його вітала від себе особисто, від своєї родини, від нашого волонтерського руху, завдяки якому ми і познайомилися...», – повідомила волонтерка руху «Незламні» Юліана Тетенькіна.

Вона розповіла, що Іван був справжнім патріотом, він вмів палко кохати Україну і люто ненавидіти орк*в. Чоловік у 2022 році приєднався до лав київської територіально оборони. Він мінявся чергуванням, щоб їздити з волонтерами в Бородянку, і там вперше на власні очі побачив, що коять з українськими містами російські окупанти.

«Там горіли його очі праведним лютої ненависті до ворога...А зовсім скоро Іван пішов добровольцем до лав Нацгвардії, а потім до «Буревію»... Нескорений духом, палкий патріот, запальний, відчайдушний... Запам'ятайте нашого Івана саме таким...», – додала волонтерка.

Знайомі згадують Івана як креативного, творчого й у хорошому розумінні дивакуватого чоловіка. Він будував плани на майбутнє з власною родиною, адже не так давно створив нову родину, одружившись із коханою, з якою познайомився у Бородянці.

Весілля з Галиною відбулося 16 березня 2024 року. «Для когось цей день, як звичайний день, а для мене та мого вже чоловіка – це початок нової сімʼї. Сім’я – це дім, фортеця, притулок, гніздо, колиска.. Я люблю тебе дуже сильно, ти найкращий чоловік в цьому світі», – писала у мережі в той день щаслива наречена.

А вже 23 червня 2024 року Івана не стало.

«Я не можу повірити… Ти був моїм життям, ти був мій сенс життя.. я не знаю, як бути далі і не бачити від тебе: «доброго ранку, моя Галинка», «Як ти, сонечко?», «а я тебе люблю, іхіххі» … Як мені жити далі, ти був моїм життям. Ми ж планували майбутнє, ми ж у майбутньому хотіли дітей.. Ми ж скільки всього планували. Я вірю, що ти бачиш це повідомлення з небес.. Я тобі вдячна за кожну секунду життя з тобою. Досі не можу повірити... люблю тебе, мій коханий Ванічка», – написала згорьована Галина.

Прощання із Захисником відбулося 27 червня 2024 у селі Мотовилівка. Поховали Івана Бохана у місті Київ на Берковецькому кладовищі.

У полеглого захисника України лишилися батько Анатолій Аліксович, мати Наталія Юріївна, дружина Галина і донька Поліна.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.