Загинув під час теракту в Оленівці. Згадаймо Владислава Геріха

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Владислава Геріха.

Капітан-лейтенант Владислав Геріх загинув у ніч на 29 липня 2022 року внаслідок ворожого теракту в колонії тимчасово окупованого селища Оленівка на Донеччині, де його утримували в полоні. 19 серпня офіцеру виповнилося б 25 років.

Владислав народився в селі Ревівка на Черкащині. Згодом з родиною переїхав до села Березняки рідної області. Юнак пішов шляхом мрії дитинства – навчатися на моряка. У 2020-му році здобув омріяний фах та офіцерське звання в Інституті військово-морських сил Національного університету «Одеська морська академія».

Після випуску Владислав Геріх був призначений командиром малого броньованого артилерійського катера «Лубни». Міг обрати й інший шлях – служити на фрегаті «Гетьман Сагайдачний» у ще мирній Одесі, проте відмовився. Екіпаж катера виконував завдання у складі Об’єднаних сил, патрулюючи акваторію Азовського моря неподалік Маріуполя. 

У нас війна, я – офіцер, і буду захищати свою країну. Тому мій шлях очевидний.

Владислав Геріх

24 лютого 2022 року Владислав зустрів у Маріуполі. Він відмовився залишати місто, прийнявши рішення стояти до кінця. Його екіпаж, екіпажі катера «Кременчук» та корабля «Донбас» підтримали рішення Владислава й активно брали участь у боях за Маріуполь. Саме в той час Владислав прийняв і реалізував важливе рішення – замінувати підхідні канали Західної та Хлібної гавані Маріупольського морського торговельного порту. У квітні 2022 року дійшов з екіпажем на комбінат «Азовсталь» і там продовжував боротьбу. 

У травні 2022-го, згідно з наказом вищого військового командування про збереження життя особового складу, вийшов із заводу і потрапив у полон до російських окупантів. Тоді ж Владислав востаннє виходив на зв’язок із рідними. У серпні 2023-го стало відомо, що він загинув під час теракту в Оленівці.

«За життя Владислав був дуже добрим, веселим, сильним, мужнім, талановитим, відданим своїй службі. Людина слова, завжди всім допомагав, мав великі плани на майбутнє. Був надійною опорою для своєї сімʼї, найкращим батьком, чоловіком і сином. Він дуже сподівався на скоріше повернення з полону додому, де на нього чекали рідні… Назавжди у нашому серці. Ми тебе дуже любимо і сумуємо за тобою…» – написала дружина офіцера Наталія.

«Він кращий командир, який тільки може бути. Завжди за всіх заступається, навіть собі не в благо. Стоїть на своєму і живе своїм розумом, а не старших начальників», – розповіли його побратими.

«Владислав завжди казав: «Служу українському народу до кінця». Своїх слів дотримався. Завдяки таким захисникам, як Влад і його екіпаж, наша країна мужньо бореться і ми в тилу маємо життя. Владислав завжди був порядним, мужнім, відповідальним, цілеспрямованим, наполегливим, надійним, чесним, відважним, сміливим. Захищав слабших, дарував посмішку, віру і надію. Був прикладом і авторитетом. Був вірним слову. Був патріотом. Був офіцером. Був люблячим чоловіком, батьком, сином, братом. Був вірним другом. Він був людиною з великої букви», – додали близькі.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.