Сергій Дацюк про стратегію "стійкості": як очікування на крах Росії замінює план перемоги

Критика стратегії України від Сергія Дацюка

Як повідомляє ХВИЛЯ: Філософ Сергій Дацюк в інтерв'ю Юрію Романенку висловив критику офіційної стратегії України, акцентуючи увагу на відсутності чіткого плану перемоги та сподіваннях на внутрішній колапс Росії. Він зазначив, що проголошена концепція, яка називається "стійкість", не забезпечує реального переходу до перемоги.

Дацюк підкреслив, що в рамках цієї стратегії Україна лише захищається, тоді як потрібно вести війну на території противника.

“Отже, ми захищаємося, але з іншого боку потрібно принести війну на територію противника. Це як у нас - стійкість чи наступ взагалі? Ну, формально кажучи, офіційно у нас стратегія стійкості. Але виникає питання: а як зі стратегії стійкості вийде перемога?”

– зазначив філософ.

Ілюзорні сценарії та їх наслідки

Влада, на думку Дацюка, негласно пропонує суспільству два ілюзорні сценарії:

• Перший сценарій передбачає перемогу в абстрактному, нескінченному майбутньому, в так званому "вічному часі".
• Другий сценарій – це очікування дива та пасивна надія на крах ворога без активних дій.

“Перше - це можливо в так званому 'вічному часі'. Ну, тобто ось у вічному часі десь там Україна перемагає”

– підкреслив він.

Дацюк також зазначив, що перехід до перемоги не відбудеться завдяки активності України, а лише через внутрішні проблеми Росії. “Другий момент: а як відбудеться перехід? Він відбудеться не завдяки нашій активності, а просто тому, що Росія зламається... Тобто фактично кажуть наступне: Бог про Україну дбає, Бог рятує”, – додав він. Висловлюючи сумніви у доцільності пасивного підходу, філософ зауважив: “Обидві країни виснажуються... Тобто це ж кожен момент ми включаємо сюди: бо Бог подбає про те, щоб Росія раніше”.

Таким чином, Сергій Дацюк закликав до переосмислення стратегії та активних дій, оскільки існуючі сценарії не гарантують реальної перемоги.

Виступ Сергія Дацюка підкреслює важливість активних дій у контексті війни, яка триває між Україною та Росією, та ставить під сумнів ефективність нинішньої стратегії "стійкості". Його думки можуть спонукати до дискусії про необхідність зміни підходів в українській політиці, особливо в умовах, коли війна затягується, а ресурси обох країн виснажуються. Це також може вплинути на суспільний дискурс щодо війни та підвищити вимоги до влади з боку українців у пошуку більш активних і рішучих дій.