Став на захист України одразу після закінчення університету. Згадаймо Владислава Максименка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Владислава Максименка.

10 жовтня 2024 року у фронтовому бою помер 27-річний захисник України з Полтавщини Владислав Максименко, який поїхав на фронт одразу після закінчення університету. Про це повідомила Лохвицька міська рада.

Життєвий шлях захисника України

Владислав Максименко народився 27 червня 1997 року у місті Гадяч. Після закінчення школи навчався в Гадяцькому вищому професійному аграрному училищі, де здобув професію кранівника. У 2016-2021 роках навчався в Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка на факультеті технологій та дизайну.

Отримавши освіту, хлопець підписав контракт і став захищати Україну. За час проходження служби в званні молодшого сержанта він зарекомендував себе з позитивної сторони, користувався авторитетом серед однобійців.

Вояк отримав нагороди: "Хрест пошани" 95-ої окремої десантно-штурмової бригади, медаль "Ветеран війни. Учасник бойових дій".

10 жовтня 2024 року сталося непоправне - хоробрий воїн загинув у фронтовому бою.

20 жовтня Лохвицька громада провела в останню дорогу вірного сина України, який помер за нашу свободу і нашу незалежність - Максименка Владислава Івановича. Село Погарщина, з яким було тісно пов'язане життя борця, живим коридором зустрічало процесію з тілом полеглого. Живі квіти встилали дорогу перед траурним кортежем на знак вдячності та шану до подвигу захисника.

Представник другого відділу Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Геннадій Токар вручив матері Героя - Валентині Григорівні - Державний Прапор України, який покривав домівку загиблого.

На честь воїна Владислава Максименка на кладовищі пролунав трикратний стрілецький салют…

У захисника залишилася мати Валентина Григорівна, батько Іван Васильович, дружина Олександра, сестра Анна.

"Главком" долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо пам'ять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам'яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам'ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.