Туреччина більше не балансує між Москвою та НАТО

Партнерство Туреччини та Росії: зміни у геополітичній ситуації

Як повідомляє ХВИЛЯ: Партнерство Туреччини та Росії, яке було сформоване в умовах війни в Сирії, починає розпадатися. Анкара активізує свої зусилля для підтримки України на Близькому Сході. Про це йдеться в колонці старшої наукової співробітниці Middle East Institute Гьонюль Тол, опублікованій у The New York Times.

Туреччина почала свою військову операцію на півночі Сирії у 2016 році, отримавши дозвіл від Росії, яка контролювала сирійський повітряний простір. В обмін на це Анкара обмежила свою допомогу сирійським повстанцям. Проте війна в Україні змінила баланс сил між президентами Реджепом Таїпом Ердоганом і Володимиром Путіним. Туреччина відмовилася приєднатися до західних санкцій проти Росії, ставши важливим хабом для російської торгівлі, інвестицій та енергетичних потоків.

Наслідки для регіонального порядку

Повалення президента Сирії Башара Асада, яке відбулося наприкінці 2024 року, стало ще однією значущою віхою у зміні регіонального порядку. Росія, зайнята війною в Україні, не змогла надати допомогу Асаду, що змусило Москву домовлятися з новим урядом Ахмеда аш-Шараа. У квітні 2025 року Володимир Зеленський здійснив свій перший візит до Сирії на борту турецького державного літака, де обговорив з аш-Шараа та главою МЗС Туреччини питання військової та енергетичної співпраці.

Анкара активно бере участь у розбудові сирійської армії. Україна, зі свого боку, може запропонувати свій досвід у військовому виробництві та дроновій війні. Гьонюль Тол зазначає, що

«очевидно, що Анкара більше не балансує між Москвою та НАТО і схиляє поле гри проти Путіна»

та підкреслює, що

«занепад Росії дав Туреччині, після десятиліття поступливості Москві, свободу переслідувати власні інтереси. Україна - бенефіціар»

.

Крім того, у контексті загострення регіональних конфліктів, Іран атакував сусідні країни за допомогою дронів Shahed-136, які також використовуються Росією у війні проти України. У відповідь на ці виклики, Зеленський відправив команди протиповітряної оборони до Катару, Саудівської Аравії та Об'єднаних Арабських Еміратів, що підкреслює активізацію військової співпраці України з державами Перської затоки.

Змінюючи динаміку в регіоні, посилення співпраці між Туреччиною та Україною може мати серйозні наслідки для геополітичної ситуації на Близькому Сході та в Центральній Азії. Відмова Туреччини від балансу між Росією та НАТО вказує на можливість нових альянсів, які можуть вплинути на безпеку та стабільність в регіоні. Крім того, активізація військової співпраці між Україною та державами Перської затоки свідчить про розширення стратегічних союзів у відповідь на загрози з боку Ірану та Росії.

З огляду на активізацію Туреччини у підтримці України, важливо також зазначити, що Анкара активно втручається у переговори про мирне врегулювання конфлікту між Україною та Росією. Це свідчить про зміну геополітичного ландшафту, де Туреччина прагне зайняти більш активну роль, в той час як російський вплив поступово зменшується.