Усе життя присвятив правоохоронній діяльності та захищав Україну. Згадаймо Миколу Фурмана

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Миколу Фурмана.

Старший сержант поліції Микола Фурман загинув 19 липня 2022 року, виконуючи бойове завдання біля Слов'янська Донецької області. Захиснику було 47 років.

Микола народився і прожив усе життя у Хмельницькому. Працював у системі МВС понад 18 років. А до цього встиг прослужити у морській піхоті, був власником крапового берета. До початку Революції Гідності звільнився з органів правопорядку. Та у 2017 році пройшов відбір у батальйон спецпризначення МВС "Миротворець", який складався переважно з ветеранів поліції. Його хобі була праця, він постійно працював та допомагав іншим. Любив риболовлю, цікавився історією та був патріотом своєї держави.

Під час повномасштабного вторгнення Росії поліцейський ніс службу у м. Боярка за місцем дислокації підрозділу. Згодом виконував бойові завдання у Гостомелі Київської області. Пізніше працював у складі батальйону на блокпосту "Оболонь", де ніс службу до травня 2022 року. Згодом разом з побратимами воював на території Донецької області у складі Об'єднаних сил оперативно-стратегічного угруповання військ "Хортиця". Микола Фурман загинув 19 липня 2022 року внаслідок ворожого авіаційного обстрілу міста Слов'янськ Донецької області. Лише за годину до смерті Микола встиг обмінятися повідомленнями із коханою...

«У той момент, починаючи практично з 12 години ночі був обстріл міста Слов'янська. На світанку ми з заступником поїхали перевірити наших хлопців, як вони там. Приїхали, ми його називали Дядя Коля. Дядя Коля, як завжди з усмішкою вийшов, поспілкувались, з командиром роти. Сказав, що все нормально. Від'їхали, буквально через годину, отримав телефонний дзвінок, від командира роти про те, що по місцю дислокації вдарили ракетою Смерч. Він був людиною-усмішкою, весь час усміхався. Який би настрій не був, щоб не сталося, весь час на його обличчі була усмішка. Нікому ні в чому не відмовляв», – розповів командир батальйону Хафіз Рафієв.

«Ми один одного прикривали весь час, де б ми не були – я мав надійне плече. З ним можна було в вогонь і у воду іти, таких людей зараз дуже мало», – зауважив Валентин, колега Миколи.

«Втратив людину, побратима, з яким стояв пліч-о-пліч ... Він був дуже професійним, мав значний досвід, ми планували, що будемо проводити заняття з особовим складом», – з сумом пригадав Михайло, побратим Миколи.

Микола Фурман був зразковим сім’янином, у якого залишились дружина, дві доньки та мати. Він любив подорожі та старовинні пам’ятки. Любив історію, Україну та її культуру і традиції. Рідні згадують, що у свій вільний час він любив разом з сім’єю вибратися в ліс або до озера, аби помилуватися чудовими краєвидами та зробити фотографії. Микола мріяв поїхати з сім’єю у Карпати…

«26 щасливих років подружнього життя. У сім’ї у нас панувала любов та злагода, любов до дітей, до батьків, взаєморозуміння, взаємоповага, Микола був гарним господарем та чоловіком», – розповіла дружина поліцейського Валентина Фурман.

«Тато завжди був справжнім щирим другом, вчителем по життю. Він мав добру душу, був турботливий і водночас серйозний та сильний. Таких сильних особистостей зустрічаєш рідко», – наголосила донька Анастасія.

«Микола Миколаєвич був одним із найкращих людей, яких коли-небудь знав у своєму житті. Його харизма і спокій завжди надихали мене. Він найбільше за все любив свою родину, був захисником своєї сім'ї та своєї держави. Справжній чоловік і приклад для мене на все життя», – сказав Василь Верховцев, наречений його доньки Насті.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо пам'ять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам'яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам'ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.