Вчені відтворили сценарій супервиверження вулкана в Новій Зеландії

Дослідження вулкана Вакамару

Як повідомляє НВ — Техно: 2 червня, 08:00 – Дослідники створили модель супервиверження вулкана Вакамару, яке сталося під час льодовикового періоду. Виверження вважається одним із найбільших за всю історію спостережень, викинувши близько 2300 кубічних кілометрів породи. Цей вулкан, розташований у вулканічній зоні Таупо, має 8-й рівень за Індексом вулканічної експресивності (VEI).

Вулканічна зона Таупо, яка існує вже 2 мільйони років, тягнеться від острова Вакаарі до вулкана Руапеху. Зона виникла внаслідок зіткнення Тихоокеанської та Австралійської тектонічних плит. Протягом свого існування вона пережила чотири вибухи з максимальним 8-м рівнем за VEI. На початку катастрофи в центрі острова було озеро, приблизно такого ж розміру, як нинішнє озеро Таупо. Контакт лави з водою викликав серію гідровибухів, в результаті яких детонували щонайменше п’ять окремих магматичних вогнищ.

Аналіз та значення дослідження

Вчені перевірили понад 30 локацій по всій Новій Зеландії та на півдні Тихого океану, аналізуючи хімічний склад вулканічного скла. Цей аналіз важливий для відтворення подій, оскільки, за словами вчених:

“Це чиста криміналістика: на місці злочину ви можете знайти відбитки пальців, але лише аналіз ДНК залізобетонно підтвердить особу.”

Якщо масу породи, викинутої під час супервиверження, розкатати по всій території Нової Зеландії, шар уламків становив би дев'ять метрів. Вулканічна зона Таупо залишається активною і сьогодні, продовжуючи привертати увагу вчених та дослідників. Один з відкладень попелу, що випав після супервиверження вулкана Вакамару, знаходиться приблизно за 800 км від джерела на острові Чатем.

Дослідження вулкана Вакамару підкреслює важливість вивчення вулканічної активності не лише для розуміння минулих катастроф, а й для прогнозування потенційних загроз у майбутньому. Актуальність таких досліджень зростає в умовах змін клімату, які можуть впливати на вулканічну активність. Розуміння механізмів супервивержень дозволяє вченим краще підготуватися до можливих наслідків, що може мати значення для безпеки населення та екосистеми регіону.