Війна 4.0. Стратегія. Тактика. Масштабування

Три «B» генерала Гринкевича: як НАТО перевідкриває військову науку 1980-х

Блокувати, послабити, розгромити. Три англійські слова, якими командувач сил НАТО в Європі Алексус Гринкевич описує логіку перемоги над потенційним противником, звучать як готова стратегія для презентації в Брюсселі. Проте за елегантною формулою приховується давня проблема європейської оборони: зупинити наступ на слайді значно простіше, ніж забезпечити для цього дивізії, боєприпаси та логістику.

Три літери замість трьох армій

За повідомленням Bild, головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал Алексус Гринкевич представив на Варшавському безпековому форумі своє бачення Theory of Victory — «теорії перемоги». Її основою стала формула трьох «B»: Block, Blunt, Break. Спочатку союзники мають заблокувати наступ противника, потім послабити його ударний потенціал і, нарешті, зруйнувати систему, яка дозволяє наступальним силам продовжувати бойові дії.

Логіка зрозуміла навіть людині, далекій від військової справи. Перший етап — не дозволити противнику досягти оперативного прориву. Другий — виснажити його передові угруповання, позбавити їх темпу та свободи маневру. Третій — завдати ударів по резервах, командних пунктах, логістиці й інших елементах забезпечення, без яких наступ втрачає стійкість.

З погляду стратегічної комунікації це майже бездоганна конструкція. Три короткі слова, зрозуміла послідовність, жодних складних схем. Політикам легко пояснювати виборцям, заради чого потрібні додаткові оборонні витрати, а генералам — формулювати завдання для підлеглих штабів.

Проблема лише в тому, що військова наука відкрила ці принципи задовго до появи сучасних презентацій. Американська доктрина AirLand Battle, закріплена у польовому статуті FM 100-5 1982 року, вже передбачала одночасну боротьбу з передовими силами противника та його наступними ешелонами. Радянська школа оперативного мистецтва також приділяла значну увагу зриву наступу, виснаженню ударних угруповань і впливу на оперативну глибину.

Звісно, це не тотожні доктрини, а сучасна концепція НАТО не обмежується механічним повторенням минулого. Проте сам принцип залишається знайомим: щоб зупинити армію, недостатньо знищувати її передові танки. Потрібно порушити роботу всієї системи, яка забезпечує їхнє просування.

Географія проти PowerPoint

Найслабше місце будь-якої оборонної концепції починається з першого слова — Block. Для зупинення початкового удару недостатньо мати сили швидкого реагування на папері. Війська повинні бути розгорнуті, забезпечені боєприпасами, прикриті протиповітряною обороною та інтегровані в єдину систему командування ще до того, як противник досягне своїх перших цілей.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну НАТО суттєво посилило східний фланг. Колишні батальйонні бойові групи розширеної передової присутності вже не повністю описують нинішню структуру оборони: Альянс розгорнув вісім багатонаціональних бойових груп і розпочав посилення окремих формувань до бригадного рівня. Водночас це не означає, що всі необхідні для великої війни сили постійно перебувають поблизу кордону.

Значна частина підкріплень, важкої техніки та запасів має надходити з інших європейських країн і Північної Америки. Тут стратегічна формула стикається з мостами, залізничними коліями, портами, пропускною спроможністю транспортних вузлів і процедурами транскордонного переміщення військ. Навіть добре оснащена дивізія має обмежену бойову цінність, якщо не може вчасно прибути до району розгортання.

Європейська програма військової мобільності покликана скоротити ці затримки, але усунення інфраструктурних обмежень потребує років і значних інвестицій. Тому перший етап теорії перемоги залежить не лише від бойових можливостей передових підрозділів, а й від того, чи здатний Альянс перетворити свої загальні ресурси на сили в конкретному місці та в конкретний момент.

У військовому плануванні відстань вимірюється кілометрами. У реальній війні — часом, необхідним для прибуття боєздатних військ.

Break: де закінчується доктрина і починається промисловість

Третій етап — Break — виглядає найбільш переконливо на оперативній карті й водночас найбільш вимогливо в матеріальному сенсі. Зруйнувати систему ведення війни противника означає не просто завдати кількох високоточних ударів по штабах. Необхідно систематично позбавляти його можливості управляти військами, перекидати резерви, поповнювати запаси та підтримувати темп бойових дій.

У війні проти противника з розвиненою протиповітряною обороною, радіоелектронною боротьбою та великим арсеналом безпілотників це завдання стає особливо складним. Панування в повітрі не виникає автоматично завдяки технологічній перевазі. Високоточні боєприпаси потребують виробничих потужностей, а механізовані з’єднання — особового складу, техніки, ремонтної бази та постійного постачання.

Сам Гринкевич, утім, не обмежився повторенням доктрин минулого. У своєму виступі він наголосив на поєднанні високоточної зброї з масовими, порівняно дешевими автономними системами. Це безпосередній висновок із досвіду України: майбутня війна вимагатиме не лише дорогих літаків і ракет, а й великої кількості безпілотних платформ, сенсорів та засобів ураження, які можна швидко виробляти й замінювати.

Саме тут проходить межа між військовою теорією 1980-х і Війною 4.0. Принципи оперативного мистецтва залишаються впізнаваними, але засоби їх реалізації змінюються. Те, що раніше вимагало масштабного застосування авіації та артилерії, тепер частково можуть виконувати розподілені мережі безпілотників. Водночас дешевизна окремого дрона не скасовує потреби у важкій техніці, протиповітряній обороні та великих запасах боєприпасів.

Тому головним питанням стає масштабування. Не скільки високотехнологічних систем є в армії на початку конфлікту, а скільки вона здатна виробити, відремонтувати й доставити після перших місяців інтенсивних бойових дій.

П’ять відсотків ВВП і ціна трьох літер

У політичному вимірі формула Гринкевича з’явилася в дуже конкретний момент. На саміті в Гаазі 2025 року країни НАТО взяли зобов’язання до 2035 року спрямовувати на оборону та пов’язані з безпекою потреби 5% ВВП, з яких щонайменше 3,5% мають припадати на основні військові спроможності. Це не просто збільшення бюджетів. Йдеться про необхідність відновлювати оборонну промисловість, розширювати сухопутні формування, посилювати протиповітряну оборону та модернізувати логістику.

У цьому контексті Theory of Victory виконує ще одну функцію: пояснює, на що саме мають перетворитися додаткові оборонні витрати. Block потребує готових до бою військ на східному фланзі. Blunt — достатньої вогневої потужності, авіації та засобів стримування. Break — можливості тривалий час завдавати ударів по військовій системі противника, не виснаживши власні арсенали раніше за нього.

Проте навіть зростання оборонних бюджетів не гарантує швидкого результату. Заводи неможливо розширити одним голосуванням парламенту, кваліфікованих працівників — підготувати за кілька тижнів, а нові дивізії — сформувати лише шляхом закупівлі техніки. Між політичним рішенням витратити гроші та появою реальної бойової спроможності існує часовий розрив, який потенційний противник може спробувати використати.

Отже, три «B» генерала Гринкевича — не стільки революція у військовій думці, скільки спроба сформулювати зрозумілу відповідь на повернення великої конвенційної війни до Європи. Її принципи мають історичні аналоги, але сучасна реалізація вимагає зовсім іншого масштабу технологій, промисловості та координації.

Гринкевич наголосив, що не вважає війну між НАТО та Росією неминучою або близькою. Саме тому його концепцію варто розглядати передусім як інструмент стримування: показати потенційному агресору, що напад не принесе очікуваних результатів. Але переконливість такого сигналу залежить від того, наскільки швидко союзники зможуть перетворити свої оборонні плани на матеріальні можливості.

У НАТО вже є три слова, які пояснюють, як зупинити наступ. Тепер Європі потрібні заводи, склади й дивізії, які зможуть перетворити ці слова на реальність.