Загибель Артемія Димида: історія пластуна, добровольця "Азову" та захисника України

Загибель Артемія Димида: історія пластуна, добровольця "Азову" та захисника України

Як повідомляє Главком: 18 червня 2022 року в селі Біла Криниця Березнегуватського району на Миколаївщині загинув 26-річний український військовослужбовець Артемій Димид. Він був відомий не лише як герой, який захищав свою країну, а й як активний учасник Революції гідності, а також доброволець батальйону "Азов", у складі якого служив у спеціальному підрозділі "Гарпун". Артемій повернувся в Україну з Бразилії після початку повномасштабного вторгнення, щоб стати на захист своєї батьківщини.

Причина загибелі Артемія Димида стала мінометний обстріл під час бойового виходу. Він належав до родини, відомої своєю культурною та освітньою діяльністю. Батька Артемія, Михайла Димида, вважають першим ректором Львівської богословської академії. Мати, Іванка Димид, є іконописицею, а бабуся, Леся Крип'якевич, художницею. Прадід Артемія, Іван Крип'якевич, був істориком, а інший прадід, Артемій Цегельський, священником і скрипалем.

Активна участь у "Пласті" та служба в "Азові"

Артемій Димид мав активну участь у "Пласті", ставши наставником у цій організації. Він приєднався до "Пласту" у семирічному віці, юнакував у 15 курені УСП Орден Залізної Остроги та пізніше став виховником. Артемій також був учасником Революції гідності, а на початку окупації Криму поїхав на півострів, вступивши добровольцем до батальйону "Азов". Під час служби він брав участь у боях в районі Широкого та воював на Херсонському напрямку.

Перед початком війни Артемій перебував у Ріо-де-Жанейро, але повернувся в Україну 24 лютого 2022 року. Після повернення він служив у 142-му навчальному центрі ССО у Бердичеві. Пам'ять про Артемія Димида продовжує жити, оскільки Український католицький університет започаткував стипендійний фонд його імені в співпраці з "Пластом" та брендом "Авіація Галичини".

Артемій залишив слід у серцях багатьох. Його брат, Климентія Димид, описав його як людину, яка дорівнює життю і радості. Він брав від життя все і сам був життям. Роман Лозинський, також військовослужбовець, згадав про спільне перебування на фронті, де вони трималися разом. Анастасія Дмитрук поділилася спогадами про те, як Артемій залишив своє минуле заради служби, обмінявши свій Харлей на зброю. Олег Тягнибок зазначив, що Артемій був яскравою, активною, ерудованою та безстрашною особистістю.

Артемій Димид - приклад відданості та героїзму, чия пам'ять буде жити в серцях українців.

Загибель Артемія Димида підкреслює жертви, які несуть українські військовослужбовці, захищаючи свою країну у війні. Його відвага та самопожертва стали символом героїзму, який надихає нові покоління молодих людей приєднуватися до захисту батьківщини. Ініціативи на пошану його пам'яті, такі як стипендійний фонд, свідчать про важливість збереження його спадщини та підтримки молоді в Україні, яка прагне до миру та процвітання.