52-річний доброволець загинув на Донеччині після року служби

Життя та служба Геннадія Тиванюка

Як повідомляє Главком: 3 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині загинув старший солдат Геннадій Тиванюк. Його смерть стала ще однією трагічною сторінкою в історії російсько-української війни та залишила глибокий слід у серцях родини та близьких.

Геннадій Тиванюк народився 23 липня 1973 року в місті Братськ Іркутської області Росії. У дитячому віці він переїхав на Рівненщину, де мешкав у Кузнецовську, нині відомому як Вараш. Тут він навчався у школі №1, а пізніше здобув фах монтажника обладнання у професійно-технічному училищі №12.

Після строкової служби Геннадій працював водієм у пожежних частинах Вараша та на Рівнеазоті, а також здобув досвід роботи далекобійником за кордоном.

Доброволец на захисті Батьківщини

У лютому 2024 року Геннадій добровільно прийняв рішення стати на захист Батьківщини. Він служив водієм-санітаром в евакуаційному підрозділі, але згодом через нестачу особового складу був переведений до піхоти. На момент загибелі йому було 52 роки. Тривалий час він вважався зниклим безвісти, але згодом стало відомо про його загибель. Геннадій Тиванюк похований на кладовищі у Здолбунові-2.

Залишилися дружина, двоє синів та мама. Про Геннадія згадують як про людину, яка завжди прагнула допомогти іншим. Як зазначили його близькі,

“він був такою людиною, в якої завжди все було добре, навіть коли переживав складні моменти та долав труднощі - він ніколи не скаржиться.”

Його професійні навички були корисними під час служби, а любов до автомобілів та роботи завжди залишалася в його серці. На першому місці для нього завжди була сім'я.

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Геннадія Тиванюка. Главком долучається до хвилини мовчання.

Смерть Геннадія Тиванюка підкреслює глибокі втрати, які зазнає українське суспільство внаслідок конфлікту, що триває вже кілька років. Його життя та служба стали символом відданості та самопожертви, характерних для багатьох українських військових. Вшанування пам'яті загиблих, як у випадку з Тиванюком, є важливим елементом колективної пам'яті та підтримує моральний дух суспільства у складні часи.

Трагічна загибель Геннадія Тиванюка стала ще одним свідченням жорстокості війни, яка забирає життя найкращих. Подібна доля спіткала і військового Руслана Дутка зі Львова, який також віддав своє життя, захищаючи рідну землю. Ці історії нагадують нам про ціну, яку платять герої за мирне майбутнє нашої країни.