Експеримент професора Сердюка
Професор Київської школи економіки Ігор Сердюк провів експеримент, опублікувавши у науковому журналі статтю про вигадану країну, створену за допомогою штучного інтелекту. Мета цього експерименту полягала в демонстрації проблем у системі рецензування наукових публікацій. Статтю, яка стосується неіснуючої острівної держави Муріноа, було прийнято до публікації всього за сім хвилин разом із запитом на оплату в розмірі 1200 гривень.
Стаття професора Сердюка вийшла у журналі "Національні інтереси України", де автором вказано вигаданого магістра історії Василя Сокаленка. Текст статті було створено за допомогою штучного інтелекту ChatGPT приблизно за півгодини. Статтю було подано до редакції 27 лютого, а після її прийняття було отримано реквізити для оплати. Відомо, що публікації в журналі можуть зараховуватися під час захисту дисертацій, оскільки журнал входить до видавничої групи "Наукові перспективи", яка об'єднує близько десяти наукових журналів.
Система рецензування та наслідки експерименту
У англомовній анотації статті зазначено, що Муріноа є вигаданою країною, а місцем роботи автора вказано неіснуючий музей історії на Волині. Після публікації статті видавнича група вирішила відкликати матеріал. У першому номері журналу за 2026 рік було опубліковано 128 статей. Вартість публікації однієї статті становить приблизно 1200 гривень. Видавничу групу "Наукові перспективи" очолює кандидатка наук Ірина Жукова. Серед авторів журналів цієї групи можна знайти:
- народного депутата Давида Арахамію,
- посла України у Великій Британії Валерія Залужного,
- генерала-майора Олександра Півненка,
- Катерину Усик.
Цей експеримент підкреслює важливість критичного підходу до процесу рецензування в наукових публікаціях та ставить під сумнів якість матеріалів, які можуть бути включені до серйозних наукових видань.
Даний випадок продемонстрував, як швидко та без належної перевірки можуть бути опубліковані статті в наукових журналах, що ставить під загрозу довіру до наукових публікацій.
Це також підкреслює необхідність вдосконалення системи рецензування, щоб уникати подібних інцидентів у майбутньому, особливо в умовах, коли академічна репутація та якість досліджень відіграють критично важливу роль у розвитку науки.