Втрата впливу Росії в тюркському світі та на Південному Кавказі
Служба зовнішньої розвідки України (СЗРУ) зафіксувала втрату впливу Росії у тюркському світі та на Південному Кавказі. У квітні представники Організації тюркських держав, до якої входять Азербайджан, Казахстан, Киргизстан, Туреччина та Узбекистан, публічно визнали, що Москва більше не є гарантом стабільності. Сторони домовилися розраховувати виключно на власні сили, що свідчить про зміни в геополітичному балансі регіону.
Зміни у зовнішній політиці Вірменії
Транскаспійський транспортний маршрут набирає популярності, і СЗРУ прогнозує, що після його запуску на повну, російська транспортна інфраструктура стане непотрібною. Вірменія, у свою чергу, більше не розглядає Росію як стратегічного партнера або гаранта безпеки. Єреван активно розвертається у бік Туреччини, що свідчить про зміну зовнішньої політики країни.
Кремль реагує на зміни, погрожуючи підвищити ціну на газ для Вірменії. Спікер вірменського парламенту Ален Симонян зазначив, що країна може розпочати процедуру виходу з Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) та Євразійського економічного союзу (ЄАЕС). Крім того, Росалкогольтабакконтроль позбавив ліцензії Прошянський коньячний завод, який є головним дистриб'ютором вірменських коньяків на російському ринку. Вірменія у відповідь прискорила своє зближення з Туреччиною.
Ці події підкреслюють зміну вектора зовнішньої політики Вірменії та зменшення впливу Росії в регіоні, що може мати серйозні наслідки для геополітичної ситуації на Південному Кавказі. Як зазначили представники Організації тюркських держав,
“Москва більше не є гарантом стабільності.”Вірменія, в свою чергу, підтверджує, що "вірмени більше не розглядають Росію ані як стратегічного партнера, ані як гаранта власної безпеки".
Ці зміни свідчать про те, що регіональна політика піддається суттєвим трансформаціям, що може вплинути на майбутні відносини між країнами. Втрата російського впливу в тюркському світі та на Південному Кавказі може відкрити нові можливості для співпраці між тюркськими державами та іншими країнами, такими як Туреччина, що активно намагається зміцнити свої позиції в регіоні. Такі тенденції можуть призвести до переосмислення безпекових стратегій не лише Вірменії, а й сусідніх держав.
Ці зміни в політиці Вірменії свідчать про глибші процеси, що відбуваються в регіоні. Зокрема, цікаво порівняти, як Росія може використовувати релігійні інституції, такі як Вірменська церква, для впливу на сусідні країни. Детальніше про цю нову модель впливу та її паралелі з ситуацією в Україні можна дізнатися в нашому матеріалі про роль церкви в геополітиці.