Можливий механізм
19 вересня вчені виявили, що надлишок білка фібронектину може пошкоджувати гематоенцефалічний бар'єр при хворобі Альцгеймера. Це відкриття, опубліковане в журналі Nature Aging, пов'язує механізм пошкодження бар'єра з генетичним варіантом APOE4, який є найсильнішим відомим генетичним фактором ризику пізньої форми хвороби.
Гематоенцефалічний бар'єр виконує важливу функцію, пропускаючи кисень і поживні речовини, але перешкоджаючи потраплянню токсинів, мікроорганізмів та інших небажаних речовин у мозок. Вчені з'ясували, що запалення, а також бета-амілоїд стимулюють астроцити — клітини мозку — виробляти надмірну кількість фібронектину. Цей білок накопичується навколо кровоносних судин мозку, порушуючи сигнали, які утримують судини герметичними. Як наслідок, пошкодження бар'єра призводить до підвищеної проникності судин і посилення запалення в мозку.
Дослідження та результати
У рамках дослідження вчені вивчили посмертні зразки мозкової тканини та спинномозкової рідини людей із хворобою Альцгеймера, а також проводили експерименти на людських клітинах, тривимірних моделях судин, мишах з APOE4 та рибках даніо-реріо. Результати показали, що зменшення кількості фібронектину знижувало проникність судин у даніо-реріо, які піддавалися дії бета-амілоїду. Заблокування сигнального шляху фібронектину виявилося ефективним у відновленні захисних сигналів між клітинами судин.
- Ген FN1 відповідає за вироблення фібронектину.
- Рідкісний варіант цього гена зі втратою функції у носіїв APOE4 знижував ризик розвитку хвороби Альцгеймера на 71%.
Незважаючи на обнадійливі результати, дослідження має доклінічний характер і не доводить покращення пам'яті або когнітивних функцій при відновленні бар'єра. Перед тим як перейти до випробувань на людях, необхідно перевірити ефективність і безпеку запропонованого підходу на тваринах.
Фібронектин, незважаючи на свої негативні наслідки при хворобі Альцгеймера, є важливим для загоєння тканин і нормальної роботи судин. Таким чином, лікування має бути спрямоване на вибіркове зменшення патологічного накопичення цього білка, щоб зберегти його корисні функції.
Це відкриття може стати важливим кроком у розумінні механізмів розвитку хвороби Альцгеймера і відкриває нові перспективи для розробки лікувальних стратегій. Подальші дослідження допоможуть підтвердити результати і зрозуміти, як можна використовувати цю інформацію для розробки ефективних терапій у боротьбі з нейродегенеративними захворюваннями.
Це відкриття підкреслює важливість вивчення ролі імунних клітин за межами мозку, які також можуть сприяти запаленню та ушкодженням при хворобі Альцгеймера. Дослідження в цій сфері відкриває нові перспективи для розуміння механізмів розвитку захворювання та можливих шляхів лікування.