Дослідники Стенфорда виявили в геномі чихуахуа ділянки ДНК від диких койотів до Колумба

Дослідження генетичної спадщини чихуахуа

Як повідомляє НВ — Техно: Дослідники зі Стенфордського університету виявили в геномі чихуахуа кілька ділянок ДНК, успадкованих від диких койотів. Ці гени, ймовірно, потрапили до предків породи ще до прибуття Христофора Колумба в Америку. Це відкриття свідчить про наявність генетичної спадщини давніх північноамериканських собак у чихуахуа, включно з койотами.

Методи дослідження

Для дослідження вчені використовували програми Gnomix і Gnofix, які дозволяють аналізувати геноми та визначати походження окремих ділянок ДНК. Раніше вже було відомо, що чихуахуа та мексиканський голий собака ксолоїцкуїнтлі походять від поєднання європейських і доколумбових собак. У геномі ксолоїцкуїнтлі виявлено арктичне походження більш ніж 4% генетичного матеріалу.

Точний час появи генів койота в родоводі чихуахуа не вдалося встановити, і також невідомо, чи було схрещування навмисним чи випадковим. Власне, які риси чихуахуа походять від койотів, поки що не визначено. Проте, малий розмір чихуахуа, найімовірніше, зумовлений штучним добором.

Існують свідчення про дуже маленьких собак у культурах Мезоамерики до контакту з європейцями, але їхній зв’язок із сучасними чихуахуа залишається невідомим. Як зазначила дослідниця Жаклін Бойд,

"Койоти та вовки здатні природно схрещуватися, особливо там, де певні поведінкові риси дають перевагу."

Це ще більше ускладнює питання про походження деяких генетичних рис чихуахуа.

Таким чином, нові дослідження відкривають нові перспективи для розуміння генетичної структури та еволюції чихуахуа, розкриваючи частину їхньої таємничої історії.

Ці результати підкреслюють важливість досліджень генетичної спадщини домашніх тварин, що допомагає не лише вченим зрозуміти еволюційні процеси, а й власникам собак отримати більше інформації про походження та особливості порід. Дослідження також може мати значення для селекційної роботи, оскільки розкриття генетичних зв'язків може вплинути на майбутні стратегії виведення нових або поліпшення існуючих порід. Важливою залишається потреба в подальшому вивченні генетичних аспектів, щоб зрозуміти, як саме культурні та природні фактори взаємодіють у формуванні сучасних порід собак.