Глибокий сон може уповільнити прогресування хвороби Альцгеймера

Дослідження зв'язку між орексином та хворобою Альцгеймера

Як повідомляє НВ — Техно: Дослідження 60 людей із хворобою Альцгеймера показало, що вищий рівень орексину в спинномозковій рідині пов’язаний із швидшим погіршенням стану. Проте, сильніші мозкові хвилі під час глибокого сну можуть послаблювати цей зв’язок. Автори дослідження наголошують, що результати не доводять причинно-наслідковий зв’язок і потребують масштабніших досліджень для підтвердження.

Дослідження проводилося серед 60 людей віком від 60 років, які страждають від легкої або помірної хвороби Альцгеймера. Учасники протягом однієї ночі проходили дослідження сну, а наступного ранку у них брали зразки спинномозкової рідини. За станом пацієнтів спостерігали протягом трьох років. Вищий рівень орексину в спинномозковій рідині виявився пов’язаним із швидшим погіршенням симптомів захворювання протягом цього часу.

Аналіз активності мозку під час сну

Аналіз активності мозку під час фази NREM-сну показав, що сильніші мозкові хвилі, такі як сонні веретена та повільні коливання, можуть послаблювати зв’язок між орексином і погіршенням стану. У учасників, у яких була зафіксована сильніша активність сонних веретен і повільних коливань, цей зв’язок був значно слабшим. Крім того, нижчий рівень орексину відповідав більш щільним сонним веретенам і тривалішим повільним коливанням.

Цікаво, що концентрація орексину в спинномозковій рідині була значно вищою у жінок, ніж у чоловіків. Проте автори дослідження зазначили, що отримані результати не дозволяють говорити про причинно-наслідковий зв’язок між вивченими показниками. У дослідженні не було здорової контрольної групи, що обмежує можливість узагальнення результатів. Висновки про трирічну динаміку були зроблені на основі одного нічного дослідження сну та одного зразка спинномозкової рідини.

На думку дослідників, необхідні масштабніші дослідження з більшою кількістю учасників, а також детальнішим аналізом сну та здоровою контрольною групою для більш точного розуміння зв’язків між орексином, сном та прогресуванням хвороби Альцгеймера.

Результати цього дослідження можуть мати важливе значення для подальшого розуміння механізмів прогресування хвороби Альцгеймера.

Вивчення ролі орексину та його взаємозв'язку із якістю сну може стати основою для розробки нових підходів до лікування та профілактики цього захворювання. Оскільки хвороба Альцгеймера є однією з найпоширеніших форм деменції, такі дослідження можуть допомогти покращити якість життя пацієнтів та їхніх родин.

Дослідження сну у пацієнтів з хворобою Альцгеймера відкриває нові перспективи у розумінні цього захворювання. Водночас, нічні мікропробудження можуть стати важливим показником ранніх стадій хвороби, що підкреслює значення моніторингу сну для виявлення симптомів на початкових етапах.