Інтервальне голодування з фізичними вправами ефективніше для зниження ваги та жиру — дослідження TEMPUS

Дослідження проєкту TEMPUS

Як повідомляє НВ — Техно: Дослідження проєкту TEMPUS, проведене науковцями Університету Гранади, показало, що поєднання інтервального голодування з фізичними вправами є ефективнішим для зниження ваги і зменшення жирової маси, ніж стандартні рекомендації або лише тренування. Протягом 12 тижнів учасники дослідження дотримувалися середземноморської дієти та різних режимів втручання. Результати вказали на короткострокову ефективність комбінації голодування і тренувань, проте через рік різниці між групами зникли.

Методологія дослідження

У дослідженні брали участь 187 дорослих з ожирінням, з яких приблизно половина були жінками. Добровольців випадковим чином розподілили на чотири групи:

• перша група отримувала стандартні рекомендації;
• друга дотримувалася інтервального голодування;
• третя виконувала фізичні вправи під наглядом;
• четверта комбінувала голодування та вправи.

Програма тривала 12 тижнів, і всім учасникам надавали рекомендації щодо середземноморської дієти та фізичної активності.

Інтервальне голодування передбачало споживання їжі у восьмигодинному проміжку щодня, а програма тренувань включала силові вправи та високоінтенсивні аеробні навантаження під наглядом фахівців. Вміст жиру в печінці вимірювали за допомогою магнітно-резонансної томографії. Кількість жиру в печінці зменшилася у всіх чотирьох групах, але статистично значущої різниці між ними не було виявлено. Учасники, які практикували інтервальне голодування, схудли в середньому на 2,2 кг більше, ніж ті, хто отримував стандартні рекомендації.

Поєднання голодування і фізичних вправ забезпечило суттєвіше зменшення жирової маси порівняно зі стандартним підходом і лише тренуваннями. Фізичні вправи також покращили кардіореспіраторну витривалість у групах, де тренування проходили під наглядом. У чоловіків поєднання голодування з вправами призводило до більшого зниження жиру в печінці в порівнянні зі стандартним підходом, тоді як у жінок такої різниці не виявили.

Приблизно 30% учасників з жировою хворобою печінки у групі поєднаного втручання наприкінці програми не відповідали діагностичним критеріям захворювання, тоді як у групі стандартного лікування таких було лише 6,5%. Однак через рік після завершення програми різниця між групами щодо вмісту жиру в печінці, ваги та складу тіла зникла. Як зазначила Альба Камачо Карденоса,

“Цих даних поки що недостатньо, аби стверджувати, що ефективність втручань справді залежить від статі.”

Таким чином, інтервальне голодування з фізичними вправами виявилося ефективним у короткостроковій перспективі для зниження ваги і покращення фізичної форми. Для збереження результатів потрібні подальші дослідження триваліших програм і підтримуючих стратегій.

Отримані результати ставлять під сумнів ефективність короткострокових дієт та режимів тренувань, особливо коли через рік відзначається відсутність стійких змін у складі тіла. Це підкреслює важливість розробки довгострокових стратегій для підтримки здорової ваги та поліпшення загального стану здоров'я. Дослідження також вказує на необхідність врахування індивідуальних особливостей, таких як стать, при розробці програм втручання.

Враховуючи результати дослідження про ефективність інтервального голодування в поєднанні з фізичними вправами, цікаво відзначити, що семиденне голодування також викликає суттєві молекулярні зміни в організмі, які починаються вже на третій день. Це відкриття може надати нові перспективи для розуміння впливу різних режимів голодування на здоров'я та фізичну форму.