На початку жовтня стало відомо, що Росія розглядає можливість повернення до Ради ООН з прав людини. Це може бути спричинено двома причинами. З одного боку, ООН вже давно втратила свою ефективність та не може захистити права людини. З іншого боку, для Росії це може бути спосібом відновити свої позиції та взяти реванш навіть там, де ніщо не працює. Це аналогічно відбиттю втраченої території. Росія активно працює з африканськими та іншими незахідними країнами, використовуючи пропаганду, щоб створити образ ворога, якого разом можна перемогти. Наприклад, російська пропаганда успішно використовується для мобілізації ісламського світу. Така інформаційна впливовість є небезпечнішою, ніж військова сила.
При цьому, російська пропаганда має успіх завдяки активній роботі на міжнародних майданчиках та висвітленню своєї точки зору. Тому, щоб протидіяти їм, Україні потрібно бути присутньою на всіх інформаційних платформах. Проте в Україні, нажаль, відсутня якісна комунікація на міжнародному рівні. Українська пропаганда страждає через відсутність натхнення та мовних кадрів. Багато ресурсів та грошей витрачено безрезультатно на створення різноманітного контенту.
Ініціативи, такі як англомовний сайт The Gaze, також мають низьку ефективність. Російська пропаганда вже давно освоїла західний інформаційний простір, і конкурувати з нею важко. Крім того, в українському інформаційному просторі відсутня системність та мотивація. Пропагандисти просто отримують бюджети на свою роботу, а результати їхнього впливу не перевіряються. Це призводить до розтрати ресурсів та невдачі.
Україні потрібно зрозуміти, що пропаганда - це зброя, і вона може бути ефективною, якщо використовується розумно й має підтримку та контроль. Тільки так можна перемогти у пропагандистській війні. Але для цього потрібне натхнення та мотивація, а не просте освоєння бюджетів.
