День міста святкують Житомир, Вінниця, Луганськ, Дніпро, Луцьк та Миколаїв
Сьогодні, 14 вересня 2024 року, Вінниця, Луцьк, Дніпро, Житомир, Луганськ та Миколаїв відзначають День міста. Кожне з них має свою унікальну історію. «Главком» вам детальніше розповість різні етапи розвитку та історичні події, які відбувалися у цих містах.
Зміст
- Вінниця
- Луцьк
- Дніпро
- Житомир
- Луганськ
- Миколаїв
День міста Вінниці
День обласного міста Вінниця щорічно відзначається у другу суботу вересня. У 2024 році це свято припало на 14 вересня. Святкові заходи будуть відбуватись протягом 13-15 вересня. Цьогоріч Вінниці виповнюється 661 рік.
Історія заснування Вінниці
Вперше Вінниця згадується в історичних джерелах як фортеця, збудована Федором Коріятовичем у 1363 році. Існує декілька версій походження назви місті: від старослов'янського слова «вено» – дар; від винокурні, де варилися винні пива та річки Вінничка.
Дерев'яну фортецю Коріятович збудував біля підніжжя пагорба, де річка Вінничка впадає у Буг. Сьогодні на місці замку розташувалися вулиці та будинки.
Фортеця була невеликою, прямокутною у плані розміром 50х70 м, доступ до неї здійснювався по підвісному мосту. Стіни були зроблені з сосни та дуба. На її території стояла церква, криниця, підземний хід до річки. На фортецю часто нападали, спалювали, руйнували: з 1400 по 1569 роки татари здійснили 30 нападів.
У 1598 році столицю Брацлавського воєводства було перенесено до Вінниці, що принесло її економічне зростання. У цей час розпочалося будівництво єзуїтського та домініканського костелів, засновано православний колегіум. А в 1640 році було поновлене Магдебурзьке право, яке ще мало у XV столітті.
З 1790 року місто перейшло під владу Російської імперії. На 1796 рік замка вже не існувало, а в земляних укріпленнях де була фортеця на острові Кемпі містилася в’язниця. У цей період було проведено перепланування доріг.
У 1970 році, коли провели залізничні колії Київ-Балта-Одеса, у Вінниці розпочалося нове промислове та торговельне життя: з’явилися фабрики та заводи, нові квартали.
Під час II Світової війни неподалік міста розміщувалася ставка «Вервольф». Наразі це одне із туристичних місць Вінницької області.
Також у Вінниці народився та жив відомий український письменник та громадський діяч Михайло Коцюбинський, на честь якого названо педагогічний університет.
Відомий хірург, засновник Російського Червоного Хреста, засновник польової хірургії Микола Пирогов прожив свої останні 20 років у Вінниці.
При переїзді у Подольську губернію він купив невеликий маєток під містом. Наразі це одна з головних пам’яток міста – Національний музей-садиба. До неї входить:
- будинок, у якому жив М. І. Пирогов, і де розміщена експозиція про його життя та діяльність,
- музей-аптека з інтер'єрами приймальні та операційної,
- церква-некрополь, де міститься саркофаг з набальзамованим тілом науковця,
- меморіальний парк, в якому збереглися дерева, посаджені М. І. Пироговим.
Також туристи часто приїжджають у Вінницю заради світломузичного фонтану, який збудований у руслі річки Південного Бугу поблизу острова Кемпи. Завдяки використанню лазерного проєктора з екраном на фонтані демонструють відео у форматі 3D.
День міста Луцька
День народження міста Луцьк Волинської області України святкують у другу суботу вересня. У 2024 році ця дата випадає на 14 вересня. Перша літописна згадка це місто датується 1085 роком в Іпатіївському літописі.
Історія заснування Луцька
Луцьк – одне із найдревніших міст України. Перша згадка про Луцьк датується 1085 роком в Іпатіївському літописі, коли місто опинилося в центрі міжусобної боротьби нащадків Ярослава Мудрого. Проте археологічні дослідження дають підстави вважати виникнення граду близько 1000 року. про це повідомляє Луцька міська рада.
Однією з версій походження назви Луцьк пов’язана з географічним розташуванням міста на повороті (луці) річки Стир. Слід зазначити, що виникнення граду відбувалося на острові утвореному Стиром та його рукавами, що зумовлено передусім оборонними міркуваннями. На сучасних картах – це територія Державного історико-культурного заповідника «Старий Луцьк».
У часи Київської Русі Луцьк виступає, як столиця удільного князівства, що входило у склад Волинської, а згодом Галицько-Волинської землі. В XII ст. Лучеськ вже має потужні дерев’яні укріплення. Це дає можливість лучанам витримати шеститижневу облогу весною 1150 р. полками засновника Москви Юрія Долгорукого. Під час цих подій мало не загинув його син – юний князь Андрій.
Піднесення ролі Луцька в якості столиці Волинської землі тісно пов’язане з князюванням Любарта-Димитрія у другій половині ХІV ст. Саме він, шляхом заміни дерев’яних укріплень цегляними, змінив зовнішній вигляд фортифікаційних укріплень Луцька.
Кінець XVII–XVIII ст. – час повільного занепаду Луцька. Часті пожежі, повені, епідемії спустошують його. Поступово згасає у місті культурне та релігійне руське (українське) життя. В канцеляріях і урядах воєводства руську (українську) мову заміняє польська, а урядовцями стають поляки.
1795 р., після третього поділу Польщі, край і його столиця опинилися у складі Російської імперії. Столицею новоутвореної Волинської губернії стає Житомир, а Луцьк залишається центром повіту.
Під час першої світової війни Волинь стає тереном запеклих боїв. Влітку 1915 року в околицях Луцька стався відомий Брусиловський прорив, що увійшов в історію першої світової війни.
Після Лютневої революції 1917 р. над Луцьком вперше замайорів синьо-жовтий прапор. У квітні 1917 р. у місті постає перше українське соціально-політичне товариство «Українська Громада». За гетьманату у серпні 1918 р. було утворено «Просвіту». 20 грудня 1918 р. до Луцька входять загони отамана Симона Петлюри.
25 червня 1941 року Друга світова війна прийшла і до Луцька – місто було окуповане німецькими військами. Цьому передувала жахлива подія – 23 червня вояками НКВС на подвір’ї Луцької тюрми було без суду страчено близько 3 тисяч в’язнів.
Наразі Луцьк одне з найбільших на західній Україні (близько 215 тисяч мешканців). Прикордонне розташування Волині робить Луцьк центром міжнародної торгівлі. Нові економічні умови розвитку змінюють і зовнішній вигляд міста.
День міста Дніпра
День обласного міста Дніпро відзначають у другу суботу вересня. У 2024 році ця дата випадає на 14 вересня. Однак святкування розпочалися ще 7 та 8 вересня: містяни відвідали вечір талантів, концерти, стендап, виставу та фестивалі. Цьогоріч Дніпро святкує свій 248-ий День народження.
Історія заснування міста Дніпро
Дніпро (у минулому Катеринослав) з'явилося в 1780-х роках як столиця Новоросійського краю на місці запорозької слободи Половиці. Протягом XVII-XVIII ст. на цій території сформувалася ціла система козацьких поселень, яка, на думку деяких сучасних дослідників, й дала початок пізнішому Катеринославу.
Катеринослав став адміністративним центром захоплених Російською імперією при Катерині II великих територій Українського степу, зокрема після Кючук-Кайнаджійського і Ясського договорів (Новоросійської та Катеринославської губернії). Його початково задумано як третю столицю Російської імперії, після Москви і Петербурга.
З відкриттям і початком промислової розробки покладів залізної руди на Криворіжжі Катеринослав швидко перетворився на важливе промислове місто Російської імперії. У XX ст. Дніпро стало одним із ключових центрів металургійної, ядерної, оборонної та космічної промисловості СРСР. Через наявність об'єктів військової промисловості місто перебувало у статусі закритого до початку 1990-х років.
День міста Житомира
День міста Житомир щорічно відзначається у другу суботу вересня. У 2024 році ця дата припала на 14 вересня. Однак цьогоріч Житомирська міська рада організувала святкові заходи 7 вересня.
Відомо, що перша згадка про Житомир зафіксована у літописі з 1392 року.
Історія заснування Житомира
Житомир належить до найдавніших міст України. Ще з часів середньовіччя і до сьогодні Житомир був і є адміністративним центром регіону, а у 1918 році тут протягом кількох тижнів працював уряд Української Народної Республіки. Про це повідомляє Житомирська міська рада.
За місцевою легендою, яку записав історик ХІХ століття священник Микола Трипольський, місто започатковано близько 884 року, і свою назву одержало від імені руського дружинника київських князів Аскольда та Діра – Житомира, що нібито відмовився служити Олегу, сховався у лісах і оселився на високій скелі при злитті рік Кам'янки і Тетерева. Згодом над глибоким урвищем над Кам’янкою збудували дерев'яний замок.
Перша літописна згадка про Житомир відноситься до 1240 року у зв‘язку з походом на захід війська Батия після розгрому Києва. Житомир під час монголо-татарського нашестя було цілком розорено й зруйновано. Житомир страждав від татар ще кілька разів до XVII століття.
У 1320 році житомирську фортецю захопив литовський князь Гедимін, таким чином звільнивши його з-під влади Золотої орди та приєднавши його до складу Великого князівства Литовського. Внаслідок цього почастішали набіги татар, і місцеве населення будувало оборонні спорудження з підземними ходами, залишки яких знаходять ще й досі.
У 1444 році Житомир одержав магдебурзьке право. Місто поступово росло, будувалося, розвивалися ремесла, торгівля. Його центром був замок. У 40-х роках XVI століття він був перемурований і укріплений за проєктом місцевого зодчого Семена Бабинського. Його товсті стіни були оточені оборонним ровом, заповненим водою. Після Люблінської унії 1569 року Житомир потрапив під владу Речі Посполитої.
Яким був Житомир у XVIII сторіччі?
Уявлення про це дає карта 1771 року. Там, де нині розташовані вулиці Ольжича, Московська, Пушкінська, Короленка, був центр міста, забудований переважно невеличкими одноповерховими будинками. Тут були чотири монастирі, дві духовні семінарії, кафедральний костьол. У 1804 році за указом царського уряду Житомир був офіційно затверджений адміністративним центром Волинської губернії.
Напередодні Другої світової війни у Житомирі нараховувалося 62 підприємства, у місті діяло 29 медичних установ. Працювали театр, філармонія, палац піонерів, три кінотеатри, чотири клуби, музей.
Під час війни було знищено близько 40 відсотків житлового фонду, майже всі підприємства, постраждали інженерні комунікації, залізнична станція, трамвайний парк, електростанція тощо. Лише наприкінці 50-х років чисельність населення міста досягла довоєнного рівня.
День міста Луганська
День міста Луганськ відзначають у другу суботу вересня. У 2024 році ця дата випала на 14 вересня. З весни 2014 року місто перебуває у російській окупації. Відомо, що датою заснування міста Луганськ вважається 1882 рік.
Історія заснування Луганська
Історія Луганська почалася у 1795 році, коли Катерина II видала указ про заснування першого чавуноливарного заводу на півдні тодішньої Російської імперії. Керівництво будівництвом здійснював шотландський інженер Карл Ґаскойн.
Завод розмістили на березі річки Лугань поблизу поселення Кам'яний Брід. Статус міста Луганськ отримав лише у 1882 році, а один із сучасних районів міста зберіг назву Кам'янобрідський на честь цього поселення.
Чавуноливарний завод припинив свою роботу, а у 1895 році на його місці був створений патронний завод.
Після Другої світової війни у Луганську також почали випускати верстати. З 1992 по 1996 роки на цьому заводі карбували перші монети незалежної України номіналами 2, 10, 25, 50 копійок та одну гривню.
Наприкінці XIX століття Луганськ перетворився на значний промисловий центр. У 1876 році в місті було відкрито двокласний пасажирський вокзал, який обслуговував поїзди на маршруті Луганськ – Дебальцеве.
У 1980 році, приблизно за 600 метрів від старої будівлі, звели сучасний залізничний вокзал.
На початку XXI століття у Луганську діяло 87 промислових підприємств, серед яких провідною галуззю було машинобудування. Крім того, місто стало важливим культурним і науковим центром. У 1998 році населення Луганська, за окремими даними, становило близько 528 тисяч осіб, а за даними перепису 2001 року – 463 тисячі. 21 вересня 2007 року відбулася електрифікація залізничної станції Луганськ на лінії Дебальцеве – Луганськ.
У 2012 році у місті відкрили Палац спорту з місткістю на 2500 глядачів, а також запустили новий трамвай. У 2013 році збудували Льодову арену в межах програми «Хокей України», однак того ж року припинив роботу Якубовський трубний завод.
Наприкінці листопада 2013 року та у 2014 році під час Революції Гідності у Луганську пройшли акції на підтримку Євромайдану. 24 листопада на площі біля пам’ятника Тарасу Шевченку зібралося близько 100 осіб, щоб висловити підтримку євроінтеграції.
Навесні 2014 року місто захопили проросійські терористичні угруповання. 1 червня 2014 року бойовики почали кількаденний штурм прикордонної застави, що завершився 4 червня відступом українських військових.
12 червня 2014 року з Росії почали постачати важку бронетехніку. Бої за Луганський аеропорт тривали, але після штурму 31 серпня, 1 вересня 2014 року українські війська були змушені залишити аеропорт під тиском російських регулярних військ. На момент повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році Луганськ залишався під тимчасовою окупацією.
День міста Миколаєва
День міста Миколаїв святкують у другу суботу вересня. У 2024 році ця дата випала на 14 вересня. Сьогодні для жителів та гостей міста будуть організовані квести, акваігри та різні майстер-класи.
Цьогоріч Миколаїв відзначає своє 234-річчя.
Історія заснування Миколаєва
Миколаїв – місто на півдні України, адміністративний центр Миколаївської області, розташоване в місці, де річка Інгул впадає у Південний Буг, за 65 кілометрів від Чорного моря. За кількістю населення, яке складає 470 011 осіб, місто займає дев'яте місце в Україні.
Миколаїв виник завдяки розвитку кораблебудування і був заснований у 1789 році, отримавши статус міста у 1790-му.
У 1788 році у гирлі Інгулу заклали нову верф, що сприяло розвитку морської промисловості та зростанню міста. Упродовж XIX століття місто стало центром кораблебудування на Чорному морі. Назва Миколаїв була дана на честь святого Миколая, покровителя моряків. Місто отримало її у грудні 1789 року, у день Святого Миколая.
За іншою версією, Миколаїв отримав свою назву на честь першого корабля, спущеного на воду на місцевій верфі – фрегата «Святий Миколай». З того часу на суднобудівних заводах міста, яких нині налічується три, побудували понад дві тисячі суден. Миколаїв є одним з двох міст у світі, де зводили важкі авіаносці.
Місто довгий час було тісно пов’язане з суднобудуванням і флотом. Протягом майже ста років тут був штаб Чорноморського флоту, що підкреслює його стратегічну важливість. Через велику кількість підприємств військово-промислового комплексу Миколаїв протягом десятиліть був закритим для іноземців. Така ізоляція вплинула на характер міста, його архітектуру та мешканців, які вирізняються рішучістю, витривалістю і стійкістю.
У 1862 році відкриття комерційного порту дало потужний поштовх до розвитку Миколаєва як великого торговельного центру. Згодом місто стало ключовим промисловим осередком Півдня України.
Миколаїв відомий не лише на морських просторах – на його честь 3 вересня 2001 року була названа мала планета 8141 Nikolaev, відкрита Кримською астрофізичною обсерваторією у 1982 році.
24 лютого 2022 року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Миколаїв став один із перших міст, яке атакувала Росія.
24 березня 2022 року Указом Президента України з метою відзначення подвигу, масового героїзму та стійкості громадян, виявлених у захисті свого міста під час відсічі збройній агресії Російської Федерації проти України, Миколаєву присвоєно відзнаку «Місто-герой України».