У перші дні війни повернувся з Франції і став на захист України. Згадаймо Артура Гриценка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Артура Гриценка. 

Військовослужбовець 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Артур Гриценко загинув 22 квітня 2022 під час артилерійського обстрілу ворога. Про це повідомила Звягельська міська рада. 

Артур народився у селі Наталівка Новоград-Волинського району Житомирської області, але значну частину свого життя провів на Галичині. Львів був для нього рідним містом, львів’яни запам’ятали Артура за вмілими діями на футбольному полі.

Як і багато українських хлопчаків, Артур Гриценко змалку марив футболом. Талановитого школяра взяли на навчання у Львівську школу-інтернат спортивного профілю. Його наставником був іменитий вихователь сотень майстрів шкіряного м’яча Ярослав Луцишин. Стрункого юнака, який був непоступливим на футбольному полі, брали на олівець тренери багатьох команд. І всюди він виправдовував покладені на нього надії.

Артур одягав футболки львівських «Карпат», ФК  «Львів», сумського «Спартака», дрогобицької «Галичини», стрийського «Газовика-Скали», житомирського ФК «Коростень», кам’янської «Сталі», білоцерківського «Арсеналу».

Знаний футбольний оглядач і статистик Юрій Назаркевич згадує про Гриценка: «У першій лізі Артур Гриценко провів 199 матчів, забив шість голів. У Кубку України зіграв 11 поєдинків, забив один гол. Для захисника це дуже високі показники». 

В активі Артура Гриценка успішні виступи і за аматорські колективи. У складі закарпатського СК «Берегвідейк» у 2010 році став володарем Кубка України серед аматорів. У фіналі цього турніру Артур разом зі своїми товаришами перемогли багаторазового чемпіона Донеччини – команду зі Слов’янська.

Дізнавшись про смерть Артура, його колишній одноклубник Андрій Сливка написав: «Друже, ти був стіною на футбольному полі, ти завжди йшов до кінця – надійніших людей я не зустрічав! Низький поклін батькам за тебе! Спочивай із миром!».

Михайло Гурка (колишній гравець ФК «Карпати», ФК «Львів», «Ворскла», «Закарпаття», «Волинь») шокований новиною про смерть Артура Гриценка, каже: «Артур запам’ятається життєрадісною людиною, прекрасним футболістом. У командах, де виступав, всі знали, який «божевільний» у нього був удар – тому доручали виконувати штрафні удари. Часто це допомагало вирішувати долю матчів. Разом з ним я виступав і у Берегово, виграли з ним аматорську лігу України. Невимовно жаль, що Артура уже немає з нами…».

Загинув Артур під час артилерійського обстрілу ворога. Разом з ним полягли ще троє побратимів.

Анатолій Терещук, староста села Наталівки, де народився полеглий захисник України, розповів, що зростав разом з Артуром. За словами старости, Артур був душею кожної компанії.

«Яка б спортивна подія не відбувалася у нашому селі – він уже там. Любов до спорту йому прищепив батько, який був футболістом, тренером. Не раз Артур, коли вже був відомим майстром, одягав футболку нашої сільської команди і разом з нами ганяв м’яча. Завжди, коли приїжджав до рідного села, довкола нього збиралися друзі. Його приїзду Наталівка чекала... Артур дуже цінував родину, шанував усіх своїх земляків. Пам’ятаю, як незрівнянно він робив шашлики. Як радо пригощав гостей сальцем... В останні роки Артур жив у Франції. Працював там на будові. Кілька місяців тому прилетів з Парижа – бо батькові робили операцію на серці. Потім повернувся на свою роботу за кордоном, але як тільки почалася війна, знову приїхав в Україну. Записався до нас у територіальну оборону, а звідти пішов на фронт», – пригадує староста Наталівки. 

У Наталівці вирішили вулицю Пушкіна, де жив Артур Гриценко, назвати на його честь.

«Є ідея назвати його іменем і сільський стадіон, де наш герой колись починав грати футбол…», – додав староста Наталівки. 

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.