Загинул під час бою біля Гуляйполя. Згадаймо Василя Садрука

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Василя Садрука. 

Штаб-сержант Василь Садрук, позивний Берет, загинул 19 березня 2024 року у бою поблизу міста Гуляйполе Запорізької області. Захиснику було 50 років.

Василь народився 22 січня 1974 року у місті Надвірна Івано-Франківської області. Закінчив Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» за спеціальністю «Право».

Після строкової служби підписав контракт із Силами Спеціальних Операцій (спецназ міста Донецьк), де отримав найвищу відзнаку – краповий берет, який присвоюється після проходження складних випробувань.

У мирному житті працював на посадах у воєнізованій охороні. У 1998-2014 роках жив у місті Нова Каховка Херсонської області, де працював на посаді начальника охорони Каховської ГЕС. Потім переїхав в село Пасічна рідної області, де обіймав посаду начальника охорони Івано-Франківського аеропорту. До вторгнення працював в охороні в компанії «Нафтогаз».

Василь цікавився бойовими мистецтвами. Мав хобі – малювання, аерографія, татуювання. На фронті почав особливо цікавитись татуюванням та набивав їх своїм побратимам.

Під час повномасштабного вторгнення чоловік воював за свою країну у лавах 102-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. За час служби отримав такі відзнаки: «За бойові звитяги», «Ветеран війни», «Відзнака 102 Бригада».

«Мій тато – справжній Герой. Як військовий, він завжди прагнув до справедливості, ніколи не залишав товаришів у біді, завжди стояв на захисті правди і прав. Він був відданий своїм моральним принципам, завжди діяв з великою совістю і любив безмежно свою сім'ю, що була найважливішою для нього у житті», – розповіла Галина Сорохан.

Поховали Василя у місті Надвірна на Івано-Франківщині. 

У захисника залишилися дружина Галина, доньки Анна та Галина.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.