СБУ проти русинських активістів: хто і навіщо вимагає автономії Закарпаття

Діяльність політичного русинства в Закарпатті

Як повідомляє Главком: Діяльність представників політичного русинства в Закарпатті, зокрема священника УПЦ МП Дмитра Сидора та блогерки Габрієлли Дерепи, викликає чималий інтерес через їхні зв'язки з проросійськими структурами, судові справи та вимоги щодо автономії регіону. Дмитро Сидор, настоятель Ужгородського кафедрального Хресто-Воздвиженського собору та голова Сойму підкарпатських русинів, у 2023 році отримав підозру від СБУ за розпалювання релігійної ворожнечі (ст. 161 ККУ). Раніше, у 2012 році, він отримав умовний строк (3 роки умовно) за посягання на територіальну цілісність України.

Сидор активно підтримує ідеї автономії для русинів, зокрема на вказаному конгресі в Мукачеві в 2008 році, де прийняли Меморандум про відновлення русинської державності. У тому ж році в Мінську він проголосив незалежність 'Республіки Підкарпатська Русь'. Згідно з інформацією, його організація отримувала фінансування від російського фонду 'Русскій мір'. У 2020 році Сидор балотувався до Закарпатської обласної ради від ОПЗЖ, але не був обраний. У 2022 році СБУ провела обшуки в соборі Сидора, під час яких виявила пропагандистську літературу та символіку 'Республіки Підкарпатська Русь' та ОПЗЖ. Станом на 31.03.2026 судовий вирок у справі Сидора ще не оголошено.

Габрієлла Дерепа та основні вимоги русинського руху

Габрієлла Дерепа, блогерка українського походження, яка наразі проживає в Швейцарії, також активно підтримує русинський рух. У 2025 році вона виступила на Форумі ООН у Цюриху, закликаючи визнати карпаторусинів меншиною в Україні. Під час перепису 2001 року 10 тисяч громадян України назвали себе русинами. Інші ключові фігури у русинському русі, такі як Петро Гецко, самопроголошений лідер русинів, переховуються в Росії з 2014 року. У 2021 році його заочно засудили до 12 років ув'язнення, а у квітні 2023 року - до 20 років за державну зраду та сепаратизм.

Серед основних вимог політичної течії, пов'язаної з русинством, є:

• відокремлення Закарпаття;
• створення 'Русинської автономної області Підкарпатська Русь'.

В рамках русинського руху можна виокремити дві основні групи: культурну, яка займається захистом мовних і культурних прав, та політичну, що має тісні зв'язки з УПЦ МП, комуністичними й проросійськими партіями, а також російськими спецслужбами. Почесний голова Світової ради русинів, Павло Роберт Магочій, завідувач кафедри україністики університету Торонто, у 2008 році заявив про відмежування Світової ради русинів від будь-яких форм екстремізму.

Сидор висловлюється про ситуацію в Україні, зазначаючи: "Ми звинувачуємо Київ в етноциді, в дискримінації з явними елементами геноциду".

Таким чином, діяльність Сидора та Дерепи продовжує привертати увагу до питань автономії та культурної ідентичності русинів в Україні.

Ситуація з русинським рухом в Закарпатті відображає складний контекст національної ідентичності в Україні, особливо в умовах політичної напруги та зростаючих вимог автономії. Дослідження цих тенденцій може вплинути на майбутню політику держави щодо національних меншин, а також на внутрішні політичні процеси в регіоні. Взаємодія між культурними та політичними групами, які представляють русинів, може мати суттєві наслідки для стабільності та розвитку Закарпаття в цілому.