Термшит для Великої Двійки: чому G2 важчий за «дух Анкориджа»

Путін заявив, що мирні ініціативи Трампа можуть стати базою для домовленостей, хоч процес і йде важко. Паралельно Кремль фіксує «на землі» контроль над Донбасом, оперуючи цифрами 100% ЛНР і 85% ДНР.

Москва веде прагматичний торг за решту районів. Однак дані OSINT-аудиту приземляють медійні округлення Кремля: реальний контроль у Донецькій області становить 82–83%, а під контролем Києва залишається найпотужніша Краматорсько-Слов’янська агломерація. Зламати цю мережу ПТОПів в окопах до осені противник не може, тому намагається забрати її політично — через кулуарний термшит.

Трамп шукає швидку угоду, але затиснутий у лещата «глобалістів». Старі трансатлантичні еліти саботують процес: їх влаштовує сценарій «стоïмо, де стоïмо» (фіксація по поточній ЛБС), бо він позбавляє Трампа козирів Великої угоди й консервує тиск на Москву. Але трек «Трамп—Путін» — це лише суперечка за розмітку рубежів. Реальний диктат належить макроекономічному формату G2. Без санкції Пекіна Москва не піде на компроміс, ризикуючи втратити єдиний фінансовий тил.

Розмітку в окопах ведуть Путін і Трамп, спираючись на те, що утримує піхота. Але рамку фінального термшита — долю санкцій, квоти й ринки — продиктує виключно Велика Двійка (G2). Сценарій постконфліктного миру напишуть Трамп і Сі Цзіньпін.