"Жінки закрили дітей своїми тілами" - як у Деснянському районі пережили моторошну ракетну атаку

Уночі 1 червня окупанти атакували Україну 10 крилатими та балістичними ракетами "Іскандер". Були спрямовані на Київ.

Українська протиповітряна оборона збила усі цілі, але уламки ракет попадали у Дніпровському, Дарницькому та Деснянському районі. В останньому вони впали біля поліклініки за 4 хв після оголошення тривоги та вбили трьох людей двох дорослих і дитину.

Ще дев'ятеро людей були госпіталізовані, а п'ятеро отримали допомогу на місці, повідомив міський голова Віталій Кличко. Загалом унаслідок нічного обстрілу Києва постраждали 19 осіб.

Кореспондентка Gazeta.ua побувала на місці падіння уламків ракети в Деснянському районі. Поговорила з очевидцями та з'ясувала, чи дійсно двері до бомбосховища були закриті під час тривоги і туди не змогли потрапити кияни.

Вдалині починає вити сирена, чоловічий голос за кількасот метрів звідси сповіщає про небезпеку це вже третій сигнал повітряної тривоги від ранку. Люди починають пришвидшувати кроки й прислухаються до різких звуків.

Скотч був на вікнах, то це спасло, каже чоловік жінці поряд і поспішає в підʼїзд з рулеткою і кухонним ножем в руках. Так би вбило.

Ближче до вул. Академіка Курчатова, 18А натовп густішає. Вікна місцевої кавʼярні пішли мереживними тріщинами. За столиками у тіні каштанів сидять очевидці пʼють каву, воду й майже не розмовляють.

Периметр дитячої поліклініки одразу за кіоском загородили червонобілою стрічкою, навколо зібралися кияни, журналісти, поліція й медки. Рятувальники обходять сусідні будинки й скидають з вікон на траву пошкоджені вікна й двері. Під бетонним стовпом складають на купу бите скло, пошкоджені речі та одяг.

Підписуйтесь на наш телеграм канал новин - INKORR

Будь біля Ярослава. А вона ж ще нічого не знає, каже жінка у довгій обтислій футболці, на вигляд років 60. Має на увазі онуку, яка ще не дізналася про смерть своєї матері. Якби ж я знала, що вона піде сюди. Нащо?

Називається Тетяною й починає знесилено плакати. Її невістка загинула вночі біля входу поліклініку. Наталя Межейко разом з 9-річною донькою й чоловіком Ярославом після сигналу тривоги вийшла з будинку й пішла в укриття. Уламок ракети впав біля них.

Прийшли в поліклініку в убєжище, кожен день ховалися. Цей раз закрили, с*ки, Тетяна не може стримати риданяя. Дитина вижила, а вона загинула. Усі ці півтора роки тут ховалися. Прийшли під укриття й охоронець не відкрив двері. Жінки закрили дітей своїми тілами, а самі загинули. Так онучка вижила, тільки з ножкою щось.

Коли прибіг, вона вже всьо

Наталі тиждень тому виповнилося 34 роки. Чоловік Ярослав поруч розмовляє з правоохоронцями. Його очі виказуть втому почервоніла рогівка, великі синці.

Молода дівчина! Він (Ярослав. Gazeta.ua) був з ними, вона його послала найти охранніка. Каже: "Іди постукай, щоб він відкрив укриття". І сразу вибух. Коли прибіг, вона вже всьо, розповідає у розпачі жінка.

Місцеві розповідають, що охоронець часто приходив на роботу на підпитку. У такому ж стані його дістав з підвалу Ярослав сьогодні вночі, запевняє.

Люди щодня ходять, усі одні й ті ж самі й сьогодні були, розповідає вдівець. Просто якби їм відкрили, то не було б нічого. Поубирали б і жертв не було б. Просто ізза однієї людини, яка… Ну пахла вона добре, коли я її взяв за одне місце.

Вибух пролунав за пʼять хвилин після сповіщення про небезпеку. Росія випустила по Києву балістичні ракети, уламок однієї з них залишив глибоку вирву біля медзакладу.

У військовому вбранні з укриття школи поблизу виходить мер столиці Віталій Кличко. Розмовляє з заступником райдержадміністрації й наголошує на тому, що треба ретельно перевірити навколишні будинки. Усього руйнувань зазнали вісім житлових будівель вибиті шибки, двері й тріщини в стінах.

У мене погибла тут невістка, Тетяна підходить до Кличка й починає кричати. Я прибігла з роботи спеціально вам в очі подивитися. Я хочу знати, хто буде за це покараний? Завжди було открито, а сьогодні закрито. Де наш захист? У нас нема ні бункеров, немає бронемашин.

Я хочу знати, хто буде за це покараний?

Міський голова мовчки слухає жінку й намагається не перебивати.

Це геноцид, нарешті каже Кличко й видно, що він почувається розгублено.

Я все життя проробила день у день!, продовжує Тетяна. І це захист моєї країни? Це захист моєї внучки? Я хочу знать, чи хтось буде винний за те, що погибла моя невістка? Не лєвий, правий, не замовчать. Чи може завєдующа, син розказував, як хтось кричав із жінок, а вона: "Та закрийся ти вже". Як тільки може жінка таке сказать. Вона була молода, гарна, а тепер в дитини немає мами, від дитини ховаєм телефона.

Підписуйтесь на наш телеграм канал новин - INKORR

Охоронця поліклініки арештували, а Київська міська прокуратура одразу взялася розслідувати справу. Віталій Кличко також звернувся до Офіса президента та уряду з проханням відсторонити від виконання обовʼязків голову Деснянського району Дмитра Ратнікова на період слідства.

Я розумію ваші емоції, прийміть співчуття, каже мер. Слідство зараз встановить, чи було зачинене укриття. Тут поруч ще одне є в школі.

Воно було зачинене!, кричать в унісон очевидці, що обступили Кличка.

Поліція продовжує збирати свідчення людей. На асфальт з тріском летить бите скло з будинків, чути звуки пилки на четвертому поверсі багатоповерхівки навпроти. Сусіди допомагають один одному забити вікна фанерою, дошками чи прозорою плівкою.

У кавʼярні жінка з собакою на повідку, прийшла з малим сином. Беруть гранатовий чай. Взуття прилипає до лінолеуму через цукровий сироп, що розлився з розбитої пляшки. Єлизавета Дрьоміна проживає в багатоповерхівці за адресою вул. Академіка Курчатова, 16. Вияснилося сьогодні, що нашого будинку немає в реєстрі, зізнається киянка.

Немає офіційного приходу грошей. Квитанції приходять, а кому ми платимо, не зрозуміло, каже російською Ліза. Жеку, мабуть. Тепер зрозуміло, звідки у начальниці нова машина.

Будинок жінки звели ще в 1862 році як гуртожиток для працівників хлібозаводу. Зараз там розміщені комунальні квартири.

У мене постраждали всі три кімнати, вилетіли повністю всі вікна, розповідає Єлизавета. У нас пішли тріщини й у всіх сусідів двері не зачиняються тепер. Під шпалерами пішли горизонтальні тріщини, по дві на кімнату.

Якби не Тася, то мене б убило склом

Під час вибуху жінка була вдома з родиною. В укриття йти не збиралися, а врятувало від осколків те, що 19-річна дочка попросила відійти від кухні.

Якби не Тася, то мене б убило склом. У нас вікна позалітали на десять сантиметрів у двері шаф. Спросоння побачила помаранчеве світло за вікном, як дим на футбольному полі пускають кольоровий, згадує Ліза. Ми на сходи вибігли. Ми не бачили, як охоронець пʼяний ходив, нічого такого. Почули вже тільки, як жінка біля поліклініки плакала, вона вила просто. Стояла біля когось із загиблих і як вовк вила.

Тепер родина не може подати заявку на відшкодування, адже будинку просто не існує. Міськрада пообіцяла допомогти вирішити питання.

Син дуже злякався, додає наостанок киянка.

Мене аж трусило, каже схвильовано хлопчик у кашкеті, на вигляд 4 роки.

Під густими кронами блукає світловолоса жінка у бавовняній сукні. Олена проживає у тому ж самому незареєстрованому будинку.

Це не укриття а одне названіє, каже жінка. Даже охраннік, який там откривав постійно, казав, що якщо щось попаде, то все заллє водою. Там же одні труби. Укриттів немає, у нас на масиві тільки дитяча й доросла поліклініка. Там є підвали з двома виходами, але ж це не можна назвати укриттям. Зазначений також підвал глибиною півтора метри там кішки живуть.

Киянка прокинулася від сигналу тривоги й вже за кілька хвилин почула три глухих вибухи. Десь далеко збили, припускає.

Підписуйтесь на наш телеграм канал новин - INKORR

Я встала, побігла на балкон, а в мене вікна виходять на поліклініку, згадує Олена. А потім бабахнуло тут, але я думала, що це в бік школи, бо такий стовп пилу стояв до 20 метрів, широкий. Уся квартира в мене піжд товстим шаром пилу. Люди повиходили надвір і почали кричати. Стало світати, народ ходив туди-сюди.

Жінка не вважає винним у трагедії тільки правоохоронця й не вірить, що він був напідпитку.

Люди часто туди приходили, іноді на всю ніч. З дітьми, собаками й сиділи, додає наостанок Олена.

Люди з усього міста почали зʼїжджатися на місце трагедії. Приносять гвоздики й півонії, під загороджувальними стрічками кладуть дитячі іграшки. У столиці відмінили всі заходи, заплановані до Дня захисту дітей.