Археологи знайшли в Туреччині указ 480 року про страту за податкове шахрайство

Виявлення фрагментів напису про податкове шахрайство

Як повідомляє НВ — Техно: Міжнародна команда дослідників, зокрема з Варшавського університету, у 2024 році під час розкопок у західній Туреччині виявила фрагменти напису, які разом із раніше знайденими фрагментами з Міласи, Керамоса та Стратонікеї розкрили указ 480 року про податкове шахрайство в маєтку Плацидії, дочки імператора Валентиніана III. Ця схема полягала у видачі квитанцій без фіксації сплачених сум і заниженні звітності перед скарбницею в Константинополі. Перші скарги на податкові зловживання надходили ще близько 465 року.

Розкопки проводила команда під керівництвом професора Білала Сьогюта, а аналіз фрагментів здійснювали доктор Павел Новаковський з історичного факультету Варшавського університету та професор Мустафа Адак з Університету Акденіз в Анталії. Виявлені фрагменти були порівняні з написами з інших міст, що допомогло виявити частини юридичного рішення, виданого в 480 році преторіанським префектом Сходу Флавієм Іл Пусейом Діонісієм.

Схема корупції та її наслідки

Схема корупції полягала в тому, що чиновники видавали квитанції про оплату готівкою та товарами без фіксації фактично сплаченої суми, в той час як до імперської скарбниці в Константинополі подавалися занижені цифри. Різниця між фактичними платежами та звітами залишалася у розпорядженні корумпованих чиновників. Указ, виданий 1 серпня 480 року, містив погрози щодо суворих покарань, включаючи страту для тих, хто зловживав маєтком імператорської родини.

Флавій Іл Пусей Діонісій, який був преторіанським префектом, надіслав спеціального посланця з наказом вирішити справу до 1 грудня 480 року, погрожуючи чиновникам у разі невиконання наказу втратою майна. Дослідники вважають, що посланець, ймовірно, виконав свою місію, оскільки напис був вирізьблений і виставлений. Водночас, каменярі, які виконували роботу, не були пасивними переписувачами, оскільки вони змінювали порядок слів та переформульовували речення в копіях указу.

Слід зазначити, що між IV і VI століттями імператори видали щонайменше 11 інших документів, що стосуються правильного видавання податкових квитанцій. Проте, жодне з інші рішень не передбачало смертної кари за податкове шахрайство. Імператор Юстиніан пізніше дозволив тортури або ампутацію кінцівок, але не застосовував смертну кару за подібні злочини. Указ також погрожував губернаторам провінцій та захисникам міст штрафом у три фунти золота за заплющування очей на шахрайство.

“Йдеться не стільки про масштаб правопорушення, скільки про непокору імператорській волі: своєрідний бунт або образу влади імператора. Можливо, саме тому ми бачимо таке суворе покарання для чиновників, які зловживають маєтком імператорської родини.” - Павел Новаковський

Страта Флавія Іл Пусея Діонісія сталася того ж року за змову проти імператора Зенона. Таким чином, дослідження в західній Туреччині не лише проливає світло на випадки податкового шахрайства, але й ілюструє суворість імператорських указів у боротьбі з корупцією в давньому Римі.

Виявлення фрагментів напису про податкове шахрайство є важливим внеском у вивчення економічних практик та корупції в Римській імперії. Ці знахідки демонструють, що проблеми з корупцією та невиконанням податкових зобов'язань не були новими явищами, а існували вже у давні часи. Дослідження підкреслює, як імператорська влада намагалася боротися з такими зловживаннями, запроваджуючи жорсткі покарання, що може слугувати уроком для сучасних держав у питаннях управління та контролю за фінансовими потоками.