Науковець Маркезі дослідив клинописний напис VIII століття до н.е. із Каркемиша, пов’язаний із царем Астіру II

Дослідження базальтового напису з Каркемиша

Як повідомляє НВ — Техно: Науковець Джанні Маркезі з Болонського університету дослідив базальтовий напис із Каркемиша, датований серединою VIII століття до н.е., і приписав його царю Астіру II, передостанньому царю Каркемиша. Цей напис, виконаний клинописом, свідчить про ассирійський вплив на місто, яке, після розпаду Хетської імперії, стало столицею нового хетського царства та данником Новоассирійської імперії.

Базальтовий напис був знайдений у стародавньому Каркемиші більш ніж століття тому. Каркемиш розташовувався на річці Євфрат на кордоні Туреччини та Сирії. Після розпаду Хетської імперії близько 1200 року до н.е. Каркемиш став столицею одного з новохетських царств. Правителі цих царств вибивали монументальні написи анатолійськими ієрогліфами. Однак напис, досліджений Маркезі, виконаний клинописом, який був поширений у Месопотамії.

Відкриття та значення напису

Під час розкопок Британського музею у 1911-1912 роках було виявлено десять уламків напису біля Водяних воріт Каркемиша. На жаль, ці уламки зникли, і залишилися лише фотографії паперових відбитків. У 2012 році турецько-італійська експедиція знайшла у сховищах Музею анатолійських цивілізацій в Анкарі єдиний уцілілий фрагмент розміром близько 15,5 на 12 см. На цьому уцілілому уламку Маркезі прочитав два знаки, які стали початком титулу "Цариця Каркемиша", яким називали Кубабу, богиню-покровительку міста. Інший фрагмент містить частину титулу "Цар Каркемиша".

Знак "цариця" написано відповідно до хетської писемної традиції, а назва міста – за ассирійським правописом. Частково збережене ім'я царя, за версією Маркезі, належить Астіру II, який правив до 738 року до н.е. Раніше напис приписували правителю Асатуватемаїсу (у пізніших працях – Астуваламанзі). Напис вважали частиною двомовного монумента зі скульптурою лева з ієрогліфами, однак Маркезі вважає їх різними пам'ятниками.

Каркемиш, будучи данником Новоассирійської імперії, у 717 році до н.е. було приєднано до Ассирії Саргоном II. Дослідження Маркезі опубліковано у збірці під редакцією археолога Ніколо Маркетті, виданій Болонським університетом і видавництвом Ante Quem.

Дослідження Джанні Маркезі підкреслює важливість Каркемиша як культурного та політичного центру в період після розпаду Хетської імперії. Вивчення написів, які свідчать про вплив ассирійської культури, дозволяє глибше зрозуміти динаміку міждержавних відносин у стародавньому світі. Результати цього дослідження можуть також сприяти подальшим археологічним розкопкам та вивченню історії регіону.