Проблема Онуфрія. Головні дилеми

На тлі суперечок навколо резонансного законопроєкту про мобілізацію, на другий план відійшли деякі інші парламентські "висяки". Зокрема, законопроєкт №8371 "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій" щодо заборони релігійних організацій, пов'язаних з Росією. Неофіційно його прозвали проєктом "про заборону УПЦ МП", саме вона та її апологети найбільш болісно реагують на нього. Треба віддати лобістам Московської церкви належне: до першого читання в Раді проєкт добрався з величезним скрипом. На виході був проголосований доволі м'який варіант, який зараз планується "довантажити" радикальнішими нормами. Тож під час прийняття у цілому треба очікувати ще більш запеклого спротиву "борців за свободу совісті".

На тлі суперечок навколо резонансного законопроєкту про мобілізацію, на другий план відійшли деякі інші парламентські "висяки". Зокрема, законопроєкт №8371 "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій" щодо заборони релігійних організацій, пов'язаних з Росією. Неофіційно його прозвали проєктом "про заборону УПЦ МП", саме вона та її апологети найбільш болісно реагують на нього. Треба віддати лобістам Московської церкви належне: до першого читання в Раді проєкт добрався з величезним скрипом. На виході був проголосований доволі м'який варіант, який зараз планується "довантажити" радикальнішими нормами. Тож під час прийняття у цілому треба очікувати ще більш запеклого спротиву "борців за свободу совісті".

Предстоятель УПЦ МП Онуфрій після початку відвертої російської агресії опинився у непростій ситуації. З одного боку, він вимушений (хай і в дуже м'якій та знеособленій формі) засуджувати агресію Москви та відсторонюватися від "центру прийняття рішень" його релігійної організації. На обгрунтуванні цієї "автономності" навіть побудована юридична позиція УПЦ МП, яка намагається відбитися від усіх претензій на свою адресу в судах. З іншого боку, Онуфрій не може нічого відповісти на постійні заяви про потребу "захистити" російську церкву в Україні глави Російської православної церкви Кирила. Показовим також є мовчання керівництва УПЦ МП у відповідь на "віджим" її єпархій на окупованих територіях РПЦ. Це також важко інтерпретувати як поведінку дійсно самостійної церкви.

Предстоятель УПЦ МП Онуфрій після початку відвертої російської агресії опинився у непростій ситуації. З одного боку, він вимушений (хай і в дуже м'якій та знеособленій формі) засуджувати агресію Москви та відсторонюватися від "центру прийняття рішень" його релігійної організації. На обгрунтуванні цієї "автономності" навіть побудована юридична позиція УПЦ МП, яка намагається відбитися від усіх претензій на свою адресу в судах. З іншого боку, Онуфрій не може нічого відповісти на постійні заяви про потребу "захистити" російську церкву в Україні глави Російської православної церкви Кирила. Показовим також є мовчання керівництва УПЦ МП у відповідь на "віджим" її єпархій на окупованих територіях РПЦ. Це також важко інтерпретувати як поведінку дійсно самостійної церкви.

Тому юридичні формулювання адвокатів Московської церкви в Україні - це лише слова, а вчинки і поведінка верхівки цієї релігійної організації - дії, за якими й має судити влада.

Тому юридичні формулювання адвокатів Московської церкви в Україні - це лише слова, а вчинки і поведінка верхівки цієї релігійної організації - дії, за якими й має судити влада.

Важкі пологи

У законопроєкту №8371 - нелегка доля. Перше його читання відбулося 19 жовтня минулого року, хоча Кабмін за дорученням Радбезу подав його до Верховної ради 19 січня того ж року. Дев'ять місяців урядовий проєкт, прийняття якого до того ж вимагав сам президент, лежав у Раді мертвим вантажем. Керівництво парламенту та монобільшості вигадувало різноманітні приводи, аби не виносити його в порядок денний чи ставити у самий його кінець без шансів на розгляд. Ключову роль в затягуванні процесу відігравали прихильники Московського патріархату в "Слузі народу" на чолі з заступником голови фракції Артемом Культенком. Це угруповання ефективно працювало з депутатами. Останніх, зокрема, у прямому сенсі залякували "божими карами", а верхівку "слуг" шантажували провалом більш важливих для влади законопроєктів, прийняття яких вимагали західні партнери.

Але коли вже в залі була зібрана необхідна кількість підписів, яка підтверджувала, що церковне питання можна виносити на успішне голосування, тягнути далі було вже геть по-зрадницьки. Урешті 29 жовтня на табло запалали 267 голосів "за" (з них 175 - "слуг", підтримали проєкт і "ЄС", і "Голос", і навіть більша частина "Батьківщини"). Так перша частина завдання була виконана.

Щоправда, подальші події засвідчили - лобісти Московської церкви почали чергову спробу блокування. 21 листопада група народних депутатів