Російська ракета вщент зруйнувала будинок. Згадаймо восьмирічну Вероніку Хіцай та її тата

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо восьмирічну Вероніку Хіцай.

Вероніка Хіцай загинула у Запоріжжі 22 березня 2024 року. Під ранок того дня російські військові вкотре атакували місто. Дівчинка з рідними жила у будинку в приватному секторі, який зруйнували окупанти. Поряд не стало її тата, 35-річного Бориса Хіцая. Мама дівчинки та дружина Бориса Ірина Хіцай вижила лише тому, що залишилася ночувати у подруги. 

Вероніка була родом із Запоріжжя. Обожнювала малювати і гратися з тваринами. Дуже любила придумувати рецепти різноманітних смаколиків та готувати разом із мамою.

«Веронічка обожнювала дивитися серіал «Будиночок на щастя». Була справжнім неймовірно світлим янголям. Усі найкращі риси характеру – це про неї. Дуже дружелюбна, комунікабельна, гарна», – розповіла тітка Олена.

Будинок родини Хіцаїв зруйнований вщент. Фрагменти тіл дитини та чоловіка були вилучені з-під завалів та ідентифіковані за ДНК. Матір Бориса, яка живе в будинку навпроти, після вибуху вилізла через вікно і кинулася відкопувати сина та онуку голими руками. Жінка до останнього сподівалася, що вони встигли сховатися у підвалі. Але, на жаль, Вероніка та Борис загинули.

Борисові було 35 років. Він родом із Запоріжжя. Працював вантажником на рибному складі, а у вільний час власноруч виготовляв меблі, що в нього чудово виходило. Також цікавився автомобілями. Обожнював тварин, особливо собак.

«Найбільше у світі Борис любив донечку Веронічку і дружину Ірину. Увесь вільний час намагався приділяти сімʼї. Для донечки зробив дитячий майданчик. Усі ремонти робив власноруч. Боря мав золоті руки, був дуже працьовитим, чесним, ввічливим та неймовірно добрим. Ніколи нікому не відмовляв у допомозі. А таких татів, як він, ще треба пошукати… Із ним завжди можна було посміятися від душі», – розповіла родичка його дружини, Олена. 

«Борис був справжній старший брат: допомагав, захищав. У школі захищав, ми в одній вчились. Та він і не тільки мені, а всім завжди допомагав. Він і хлопцям допомагав, і гуманітарку возив...» – зауважив брат загиблого Олександр.

«І коли в Бориса з'явилася донечка, то він присвячував весь час їй, щоб було дитинство щасливим, а ми з матір'ю допомагали їхній родині. Брат робив усе для доньки: щось знайшов, якусь гірку, басейн поставив, бо зараз же не відвезеш дитину до моря. А дитина ж маленька, їй же хочеться покупатися десь. Тож він басейн зробив, батут, побудував халабуду», – додав чоловік.

Зауважимо, згідно з останніми даними ООН, російські терористи за час повномасштабного вторгнення вбили щонайменше 10,8 тис. і поранили майже 20,5 тис. мирних українців. Серед загиблих – щонайменше 600 дітей, поранених неповнолітніх – 1357. При цьому в організації зазначають, що реальна кількість жертв значно вища, оскільки отримання інформації в умовах війни ускладнене.

За останніми даними Офісу генпрокурора, в Україні через російську агресію загинуло щонайменше 545 дітей. Ще 1298 постраждали. Ці цифри також не остаточні. Триває робота щодо їх встановлення у місцях ведення бойових дій, на тимчасово окупованих та звільнених територіях.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.