Телескоп Джеймса Вебба зафіксував швидкі зміни у кільцях Харікло між Сатурном і Ураном

Кільця Харікло

Як повідомляє НВ — Техно: Телескоп Джеймса Вебба виявив зміни у двох кільцях Харікло, малого тіла, що рухається між орбітами Сатурна і Урана. Внутрішнє кільце стало менш прозорим, тоді як зовнішнє - більш прозорим. Спостереження було проведене 18 жовтня 2022 року під час покриття далекої зорі Харікло, що дозволило детально вивчити структуру кілець. Ці дані свідчать про те, що система кілець може змінюватися швидше, ніж вважалося раніше.

Харікло має діаметр приблизно 250 кілометрів. Кільця Харікло були відкриті у 2013 році, і раніше вважалося, що кільця малих тіл Сонячної системи є відносно стабільними. Однак нові спостереження показують, що зміни в кільцях можуть відбуватися протягом кількох років. Під час спостереження Харікло рухався відносно телескопа зі швидкістю близько 2,5 км/с, а телескоп Джеймса Вебба працює поблизу точки Лагранжа L2, приблизно за 1,5 мільйона кілометрів від Землі у напрямку від Сонця.

Спостереження та результати

Покриття зорі дозволяє використовувати далеку зорю як підсвічування для вивчення кілець. Спостережені зміни можуть бути пов’язані з особливостями фільтрів, які використовували під час спостережень.

Різниця між новими та старими спостереженнями свідчить про зміни в обох кільцях. Причини цього явища поки що залишаються невідомими.

Пабло Сантос-Санса

Таким чином, нові дані з телескопа Джеймса Вебба відкривають нові горизонти у вивченні кілець Харікло та їх динаміки, ставлячи під сумнів попередні уявлення про стабільність таких систем у Сонячній системі.

Ці спостереження підкреслюють важливість сучасних технологій у астрономії та їх здатність розширювати наші знання про динаміку небесних тіл. Розуміння змін у системах кілець може мати наслідки для вивчення інших малих тіл у Сонячній системі, а також для формування теорій щодо їх еволюції та стабільності в короткостроковій перспективі.

Вивчення властивостей кілець Харікло відкриває нові аспекти в астрономії. Зміни, зафіксовані телескопом Джеймса Вебба, можуть свідчити про динамічну природу малих тіл Сонячної системи, що ставить під сумнів традиційні уявлення про стабільність їх кілець. Ці спостереження підкреслюють важливість подальших досліджень у цій галузі.