Країна без податків або хто перед ким звітує?

Чим довше я спостерігаю за "сервісом" нашої податкової служби, тим більше схиляюся до думки, що податкова такі повинна бути без податківців.

Маю на увазі, що податкова система в її сучасному вигляді має залишитися у минулому, а на її місце має прийти непомітний ненасильницький органічний механізм фінансування функцій держави. І я вам зараз його запропоную.

Я не даремно написав слово "органічний", це означає справедливий, тобто такий, який ми сприймаємо, як належне, без обурення. І навпаки, коли чиновник вимагає від нас якусь довідку, декларацію чи звіт, це нас обурює. Ми не розуміємо, чому ми маємо звітувати перед нашим найманим працівником?

Коли одна людина звітує перед іншою? Природний обов'язок звітувати зʼявляється тоді, коли людина добровільно взяла на себе обов'язок. Наприклад, людині надали грошевий кредит або кредит довіри, наділили повноваженнями для виконання функцій, і людина сама на себе добровільно цей обов'язок наклала. Обов'язок з'являється у найманого працівника, коли він добровільно взяв на себе обов'язок виконувати роботу за гроші того, хто наймає.

Органічно сприймається обовʼязок президента та депутатів звітувати перед виборцями, а призначених парламентом та президентом осіб - звітувати перед парламентом та президентом. Нічого з цього в нашій "демократичній" державі не відбувається, проте існує звітність громадян перед чиновниками. При чому більшістю чиновників це сприймається як норма.

Громадян зобов'язують ставати на реєстрацію, приносити довідки, подавати декларації, предʼявляти документи. Як правило, такі порядки розробляють чиновники, а затверджує парламент, хоча за логікою, депутати повинні представляти інтереси народу, повинні протистояти чиновникам, які безпідставно ускладнюють життя громадянам вимогами постійно звітувати, що порушує базову природну логіку - звітує той, хто взяв на себе обовʼязок.

Наприклад. Людина живе на своєї землі, вирощує картоплю, продає цю картоплю сусідам. Кому і за що вона повинна звітувати? При тому вона сплачує за землю, як за спільний ресурс, і це не викликає обурення - спільне є спільне. За користування спільним потрібно платити.

Коли три людини об'єдналися в підприємство для обробки 100 гектарів землі - кому і за що вони повинні звітувати? Є користування землею, водою, є плата за ці ресурси. Громада може проконтролювати, що саме вирощується на землі, всілякі там виснаження, забруднення, засолення, заболочення, ерозію, вивітрювання та інше тому, що земля це суспільний ресурс. І тут звітність природна. Але - чи повинні фермери звітувати за продажі? Здають зерно на елеватор чи переробне підприємство, отримують гроші... за що та перед ким їм звітувати?

І та людина, яка створила переробне підприємство, сплачує за землю, за електрику, за газ, за воду, за користування дорогами та залізницею, за банківську грошову інфраструктуру, тобто за суспільні ресурси, та сплачує зарплатню найманим працівникам - кому і за що вона повинна звітувати?

Якщо підприємство взяло кредит - воно повинно звітувати перед банком, якщо залучило інвестиції - звітує перед інвестором, тобто перед тими, перед ким взяло на себе обовʼязок. А який обовʼязок брала на себе людина перед чиновником? Перед організацією, створеною чиновниками? Ви скажете, що звітність потрібна для нарахування податків?

А кому і за що громадяни України повинні сплачувати податки. Це ж від слова пОдаті? Кому і за що громадяни повинні сплачувати пОдаті, та ще і звітувати про правильність нарахування та сплати пОдатей? Це порушення базовою логіки - звітує той, хто взяв на себе обовʼязок. А той, хто на себе жодних обовʼязків не брав, сплачує за ресурси, за користування спільним, і не перед ким не звітує.

Існування у сучасному цифровому суспільстві організацій, які збирають пОдаті або звіти з громадян неприпустимо. Ми всі сплачуємо за користування ресурсами, і цього має бути достатньо для утримання спільних інституцій. Інших платежів в спільну скарбницю бути не повинно.

Розрахунки платежів за ресурси

Візьмемо бюджет 2024 року, заплановані надходження становлять 1,57 трлн грн. Подивімося, як можна зібрати таку суму, використовуючи виключно плату за ресурси.

• Плата за користування грошовою інфраструктурою: 1,4 трлн грн
• Плата за користування системою депсертифікатів: 0,036 трлн грн
• Плата за користування землею: 0,12 трлн грн
• Плата за користування надрами: 0,05 трлн грн
• Плата за користування водою: 0,12 трлн грн
• Плата за користування дорогами: 0,01 трлн грн
• Плата за користування залізницею: 0,01 трлн грн

Такі платежі забезпечать плановані надходження до бюджету. Зараз ці суми збираються через використання непродуктивного труда понад 300 тисяч людей.

Плата за користування ресурсами є справедливим та непомітним механізмом фінансування держави. В такій системі зникають перевірки, насильство та корупція. Звітність стає прозорою, і кожна людина знає, скільки вона сплатила до бюджету. Кожна людина та підприємство можуть встановити підвищену ставку з транзакції та направляти ці гроші на ту функцію держави, яку вони вважають недофінансованою.

Така система дозволить Україні стати