ПДФО: що це таке, хто сплачує та які терміни сплати податку на доходи фізосіб

Податок на доходи фізичних осіб, або скорочено ПДФО (що таке ПДФО), є одним із найважливіших податків у будь-якій податковій системі, і Україна не є винятком. Саме цей податок формує значну частину дохідної частини державного та місцевих бюджетів. Для звичайної людини ПДФО — це те, що щомісяця відраховується з її заробітної плати, зменшуючи суму, яку вона отримує на руки.

Незважаючи на повсюдність цього податку, багато платників не до кінця розуміють його суть, хто саме має його сплачувати, за якими ставками та в які терміни. Станом на 2026 рік в Україні діють чіткі норми Податкового кодексу, які регулюють усі аспекти ПДФО.

Загалом, актуальним питанням залишається, ПДФО що це та термін сплати ПДФО, оформлення та відміни.

Що таке ПДФО: суть та призначення податку

Почати варто з того не які терміни сплати ПДФО, а хто платить ПДФО і що це взагалі. ПДФО, або податок на доходи фізичних осіб, — це прямий податок, який стягується з доходів громадян, отриманих як у грошовій, так і в натуральній формі. Суть цього податку полягає у вилученні частини доходу платника до бюджету для фінансування державних потреб: освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, оборони, інфраструктури. В Україні ПДФО є загальнодержавним податком, тобто його ставки, порядок нарахування та сплати встановлюються виключно Податковим кодексом України, а саме його розділом IV. Призначення ПДФО є подвійним. По-перше, фіскальне — це одне з основних джерел наповнення бюджетів усіх рівнів. За даними Міністерства фінансів, надходження від ПДФО станом на 2026 рік становлять близько 20-25% усіх податкових надходжень до зведеного бюджету України.

По-друге, соціальне — ПДФО слугує інструментом перерозподілу доходів у суспільстві. Через механізм податкової соціальної пільги держава зменшує податкове навантаження на малозабезпечених громадян, осіб з інвалідністю, багатодітних батьків. Історично ПДФО в Україні зазнав значних змін. До 2004 року існувала прогресивна шкала оподаткування, тобто чим більший дохід, тим вища ставка, але з 2004 року запроваджено пласку шкалу, яка діє з певними змінами до сьогодні. Важливо розуміти, що ПДФО сплачується не з усього доходу, а з оподатковуваного доходу, тобто після вирахування податкової соціальної пільги, якщо платник має право на неї, та інших передбачених законом відрахувань. Відповідальність за правильність утримання та своєчасність перерахування ПДФО до бюджету зазвичай несе податковий агент — роботодавець, який виплачує дохід на користь фізичної особи. Однак у деяких випадках, наприклад, при отриманні доходу від оренди нерухомості або продажу майна, фізична особа зобов'язана самостійно задекларувати дохід та сплатити податок.

Хто є платниками ПДФО

Платниками ПДФО в Україні станом на 2026 рік визнаються дві категорії осіб. Перша категорія — фізичні особи-резиденти. Резидентом вважається фізична особа, яка має постійне місце проживання в Україні. Для громадян України це автоматичний статус, а також для іноземців, які проживають в Україні не менше 183 днів протягом календарного року. Резиденти сплачують ПДФО з усіх доходів, отриманих як з джерел в Україні, так і з іноземних джерел, тобто з доходів у всьому світі.

Друга категорія — фізичні особи-нерезиденти. Це особи, які не мають постійного місця проживання в Україні, але отримують доходи з джерел в Україні. Нерезиденти сплачують ПДФО виключно з доходів, отриманих з джерел в Україні. Для нерезидентів, як правило, застосовуються ті самі ставки, що й для резидентів, хоча є окремі винятки. Крім того, окремо виділяють самозайнятих осіб — фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування, а також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність: нотаріуси, адвокати, архітектори, лікарі, аудитори, оцінювачі, ремісники. Такі особи самостійно обчислюють, декларують та сплачують ПДФО з отриманого доходу, зменшеного на документально підтверджені витрати, пов'язані з їхньою діяльністю.

Важливо також знати, що батьки або опікуни неповнолітніх дітей, які отримують доходи, наприклад, дитина-модель або дитина-спортсмен, визнаються платниками ПДФО за таку дитину. Податкові агенти — це окрема категорія суб'єктів, які не є платниками ПДФО, але зобов'язані утримати та перерахувати податок до бюджету з доходів, які вони виплачують фізичним особам. До податкових агентів належать: роботодавці, тобто підприємства, установи, організації всіх форм власності, а також фізичні особи-підприємці, які наймають працівників; банки при виплаті процентів за депозитами; спадкоємці та дарувальники в окремих випадках; нотаріуси при посвідченні договорів купівлі-продажу нерухомості або транспортних засобів. За несвоєчасне або неповне перерахування ПДФО податковий агент несе відповідальність, включаючи штрафи та нарахування пені.

Об'єкт оподаткування ПДФО та доходи, що підлягають оподаткуванню

Об'єктом оподаткування ПДФО є загальний місячний або річний оподатковуваний дохід фізичної особи. Податковий кодекс України містить вичерпний перелік доходів, які включаються до оподатковуваного доходу, та доходів, які не підлягають оподаткуванню. До оподатковуваних доходів належать:

• заробітна плата, включаючи доплати, надбавки, премії, компенсації за невикористану відпустку, лікарняні, інші виплати, пов'язані з трудовими відносинами;

• винагорода за виконання робіт за цивільно-правовими договорами, такими як договори підряду, доручення, надання послуг;

• доходи від підприємницької та незалежної професійної діяльності;

• проценти за депозитними вкладами в банках, кредитних спілках; дивіденди, тобто дохід від володіння корпоративними правами;

• доходи від операцій з майном: продаж нерухомості, транспортних засобів, цінних паперів, корпоративних прав, об'єктів незавершеного будівництва;

• доходи від здачі майна в оренду, суборенду або лізинг, крім оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

• спадщина, отримана не від членів сім'ї першого або другого ступеня споріднення; подарунки, вартість яких перевищує неоподатковувану межу;

• виграші та призи в лотереях, азартних іграх, конкурсах;

• благодійна допомога, отримана не від благодійних організацій, понад встановлені норми;

• доходи від продажу об'єктів авторського права та суміжних прав;

• доходи від передачі в лізинг майна, включаючи нерухомість;

• роялті.

Водночас існує перелік доходів, які не підлягають оподаткуванню ПДФО. Серед них:

• аліменти на утримання дітей;

• державна соціальна допомога, включаючи допомогу при народженні дитини, допомогу малозабезпеченим сім'ям, житлові субсидії;

• суми відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

• суми стипендій, крім стипендій, що виплачуються за рахунок коштів підприємств або фізичних осіб-підприємців;

• суми гуманітарної та благодійної допомоги від офіційно зареєстрованих благодійних організацій;

• доходи від продажу вирощеної на земельній ділянці продукції рослинництва, бджільництва, якщо її вартість не перевищує встановлену норму;

• суми, отримані від держави у вигляді пільг на оплату житлово-комунальних послуг; вартість путівок на санаторно-курортне лікування, придбаних за рахунок коштів профспілкових комітетів або роботодавця;

• доходи від продажу нерухомості, яка перебувала у власності платника понад встановлений термін.

Станом на 2026 рік це понад 3 роки, а для деяких видів нерухомості — понад 6 років, за умови, що це єдине місце проживання. Важливо пам'ятати, що перелік неоподатковуваних доходів є вичерпним, і будь-які інші доходи, не зазначені в цьому переліку, підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

Ставки ПДФО та особливості їх застосування

Ставки ПДФО в Україні станом на 2026 рік є диференційованими залежно від виду доходу та статусу платника. Основна ставка ПДФО становить 18%. Ця ставка застосовується до більшості доходів, отриманих фізичними особами-резидентами від джерел в Україні та за її межами, а також до доходів нерезидентів з джерел в Україні. Зокрема, за ставкою 18% оподатковуються: заробітна плата та інші виплати за трудовими договорами; винагороди за цивільно-правовими договорами; доходи від підприємницької діяльності, крім ФОП на спрощеній системі, які сплачують єдиний податок замість ПДФО; проценти за депозитами, за винятком випадків, коли застосовується нижча ставка; доходи від операцій з нерухомістю. Окремі види доходів оподатковуються за зниженими ставками.

Ставка 5% застосовується до дивідендів, якщо вони виплачуються резидентом-юридичною особою, що сплачує податок на прибуток за звичайною ставкою. Ставка 9% застосовується до дивідендів, що виплачуються інститутами спільного інвестування. Ставка 0% застосовується до окремих видів доходів, наприклад, призи та виграші у лотереях, організованих державними підприємствами, у межах встановленого ліміту, а також доходи від продажу цінних паперів за умови тривалого володіння. Для нерезидентів, які отримують доходи з джерел в Україні, також застосовується ставка 18%, за винятком випадків, коли міжнародним договором України з країною резидентства нерезидента передбачено нижчу ставку або звільнення від оподаткування. Наприклад, за багатьма конвенціями про уникнення подвійного оподаткування ставка податку на дивіденди, проценти або роялті може бути знижена до 5%, 10% або 15%. Фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування сплачують ПДФО за ставкою 18% з чистого оподатковуваного доходу, тобто доходу, зменшеного на документально підтверджені витрати, пов'язані з господарською діяльністю. Крім того, ФОП на загальній системі також сплачують військовий збір, про що буде сказано далі.

Податкова соціальна пільга — це механізм зменшення оподатковуваного доходу, який фактично знижує суму податку до сплати. ПСП застосовується до заробітної плати, яка не перевищує граничного розміру. В 2026 році це сума, що дорівнює місячному прожитковому мінімуму для працездатних осіб, помноженому на 1,4. Розмір ПСП становить 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи. Для окремих категорій, таких як одинока мати, батько дитини з інвалідністю, Герої України, особи з інвалідністю, застосовується підвищена ПСП: 150% або 200% звичайного розміру. Окремим елементом ПДФО є військовий збір. Хоча це не є частиною ПДФО, він сплачується одночасно з ним. Станом на 2026 рік військовий збір становить 1,5% від оподатковуваного доходу для більшості доходів і 1,5% для дивідендів. Військовий збір, на відміну від ПДФО, не зменшується на податкову соціальну пільгу.

Терміни сплати ПДФО та порядок перерахування до бюджету

Терміни сплати ПДФО залежать від того, хто виступає платником: податковий агент, тобто роботодавець, або сама фізична особа. Для податкових агентів, тобто роботодавців, замовників робіт за цивільно-правовими договорами, діє таке правило: ПДФО, утриманий з доходів фізичних осіб, зокрема із заробітної плати, має бути перерахований до бюджету під час виплати доходу. Більш детально: податковий агент зобов'язаний перерахувати ПДФО до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем фактичної виплати доходу. Наприклад, якщо заробітну плату виплачено 25 числа, то ПДФО має бути сплачено не пізніше наступного робочого дня, тобто 26 числа. Якщо виплата відбувається готівкою з каси, то податок сплачується в день отримання готівки в банку, але не пізніше наступного дня після виплати.

Для окремих видів доходів, наприклад, для винагород за цивільно-правовими договорами, дивідендів, діють ті самі терміни — податок сплачується при виплаті доходу. Для самозайнятих осіб, тобто ФОП на загальній системі, нотаріусів, адвокатів, терміни сплати ПДФО пов'язані з поданням податкової декларації. Податкова декларація про майновий стан і доходи подається щороку до 1 травня року, наступного за звітним. Сплата податку здійснюється протягом 10 календарних днів після граничного терміну подання декларації, тобто до 10 травня включно. Якщо 1 травня припадає на вихідний, то термін переноситься на перший робочий день. Для фізичних осіб, які отримують доходи, що зобов'язують подавати декларацію, наприклад, дохід від продажу нерухомості, від здачі майна в оренду, спадщина від неродичів, діють такі самі терміни: подати декларацію до 1 травня, сплатити податок до 10 травня.

Якщо фізична особа отримала дохід, з якого не було утримано податок, наприклад, іноземний дохід, вона також зобов'язана подати декларацію та сплатити ПДФО у зазначені терміни. Окремо варто згадати авансову сплату ПДФО самозайнятими особами. ФОП на загальній системі та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані сплачувати авансові внески з ПДФО щокварталу. Авансові платежі розраховуються податковою службою на підставі поданої декларації за попередній рік. Терміни сплати авансових внесків: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня, до 15 листопада. Якщо фактичний дохід за рік виявився більшим, ніж дохід, взятий для розрахунку авансових платежів, доплата ПДФО здійснюється за підсумками року до 10 травня наступного року. Важливо пам'ятати про електронний кабінет платника податків. Більшість податкових агентів та фізичних осіб сплачують ПДФО через електронний кабінет, використовуючи єдині рахунки для сплати податків. Реквізити для сплати залежать від місця реєстрації платника, тобто його податкової адреси. Перерахування ПДФО здійснюється в національній валюті — гривні.

Відповідальність за несвоєчасну сплату ПДФО

Податкове законодавство України передбачає сувору відповідальність за порушення термінів сплати ПДФО, неповне утримання або неутримання податку. Відповідальність несе, як правило, податковий агент, оскільки саме він має утримати та перерахувати податок. Однак і самі фізичні особи, які самостійно декларують доходи, також можуть бути притягнуті до відповідальності. Перший вид відповідальності — штрафна. Розміри штрафів залежать від терміну затримки. Якщо податковий агент несвоєчасно сплатив ПДФО, але сплатив його повністю, штраф становить: 10% від суми недоплати за затримку до 30 календарних днів включно; 20% — за затримку від 31 до 90 днів; 30% — за затримку понад 90 днів. Якщо податковий агент взагалі не нарахував та не утримав ПДФО, незалежно від того, чи сплатив його потім, штраф становить 25% від суми неутриманого податку, а за повторне порушення протягом року — 50%. Другий вид відповідальності — пеня.

Пеня нараховується за кожний день прострочення, починаючи з першого дня після граничного терміну сплати. Розмір пені становить 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діє на день нарахування пені, поділених на 365 або 366 днів. Наприклад, якщо облікова ставка становить 15%, то річна пеня дорівнюватиме 18%, а денна — приблизно 0,049%. Третій вид відповідальності — адміністративна. На посадових осіб податкових агентів, тобто керівника, головного бухгалтера, може бути накладено штраф від 340 до 850 гривень за неподання або несвоєчасне подання податкових розрахунків. За повторне порушення протягом року — від 850 до 1700 гривень. Четвертий вид відповідальності — фінансова відповідальність керівника. Якщо податковий агент не сплатив ПДФО, податкова служба має право звернутися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу, а також пені та штрафів, з рахунків підприємства. У разі відсутності коштів на рахунках, стягнення може бути звернене на майно підприємства. П'ятий вид відповідальності — кримінальна. Відповідно до статті 212 Кримінального кодексу України, умисне ухилення від сплати податків у великих розмірах, тобто коли сума несплаченого податку перевищує приблизно 51 000 гривень, карається штрафом від 17 000 до 51 000 гривень або позбавленням права обіймати певні посади.

Якщо сума несплаченого податку є особливо великою, тобто понад приблизно 255 000 гривень, і вчинено повторно або за попередньою змовою групою осіб, покарання може включати позбавлення волі на строк від 2 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади. Важливо знати, що кримінальна відповідальність за ухилення від сплати ПДФО може настати не тільки для податкового агента, але й для самої фізичної особи, якщо вона у великих розмірах не подала податкову декларацію та не сплатила податок з доходів, які зобов'язана була задекларувати. Щоб уникнути відповідальності, рекомендується своєчасно виконувати податкові зобов'язання, а якщо виявили помилку або пропуск — добровільно подати уточнюючу декларацію та сплатити недоїмку та пеню. Штраф у цьому разі не нараховується, якщо помилка була ненавмисною та виправлена до початку перевірки.

ПДФО у системі оподаткування доходів фізичних осіб

Податок на доходи фізичних осіб займає центральне місце в системі оподаткування доходів громадян, але він не є єдиним обов'язковим платежем, який стягується з доходів. Розуміння того, як ПДФО співвідноситься з іншими податками та зборами, допомагає платникам правильно виконувати свої зобов'язання. У системі оподаткування доходів фізичних осіб в Україні станом на 2026 рік діють такі основні платежі.

Перший і найбільший за обсягом — це власне ПДФО за ставкою 18%. Другий — військовий збір за ставкою 1,5%. Хоча військовий збір адмініструється окремо, він сплачується одночасно з ПДФО з тих самих доходів. Разом ці два платежі формують загальне податкове навантаження на доходи фізичних осіб у розмірі 19,5%. Третій — єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ). Це не податок, а внесок, який сплачується роботодавцем з фонду оплати праці. Ставка ЄСВ для роботодавців становить 22% від нарахованої заробітної плати, але цей внесок не утримується із зарплати працівника, а сплачується понад неї. Тобто загальна вартість праці для роботодавця складається з нарахованої зарплати плюс 22% ЄСВ. Четвертий — єдиний податок для фізичних осіб-підприємців. Це альтернативна система оподаткування, яка замінює собою ПДФО та військовий збір для певних категорій малого бізнесу. ФОП на спрощеній системі сплачують єдиний податок за ставками 5% або 3% для 1-ї та 2-ї груп, а для 3-ї групи — 5% або 3% плюс ПДВ. Важливо розуміти, що ПДФО не є єдиним відрахуванням із заробітної плати. З нарахованої зарплати роботодавець утримує 18% ПДФО та 1,5% військового збору. Працівник отримує на руки суму, зменшену на ці 19,5%. Наприклад, якщо нарахована заробітна плата становить 20 000 гривень, то ПДФО дорівнює 3 600 гривень, військовий збір — 300 гривень, а до виплати працівнику залишається 16 100 гривень. Водночас роботодавець додатково сплачує ЄСВ у розмірі 4 400 гривень, тобто загальні витрати роботодавця становлять 24 400 гривень. Для самозайнятих осіб, які не є найманими працівниками, система оподаткування виглядає інакше. Фізичні особи-підприємці на загальній системі сплачують ПДФО з чистого доходу, а також військовий збір та ЄСВ за себе.

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність (нотаріуси, адвокати), сплачують ПДФО та військовий збір з отриманого доходу, зменшеного на витрати, а також сплачують ЄСВ. Важливою особливістю ПДФО в системі оподаткування доходів є наявність податкової соціальної пільги, яка дозволяє зменшити оподатковуваний дохід для найменш захищених верств населення. Для порівняння, в інших країнах існують різноманітні податкові вирахування: на дітей, на освіту, на лікування, на благодійність. В Україні також передбачена можливість включення до податкової знижки частини витрат на навчання, лікування, страхування, але це працює при поданні річної декларації. Також слід пам'ятати про міжнародне оподаткування. Якщо фізична особа-резидент отримує доходи з іноземних джерел, вона зобов'язана задекларувати їх в Україні та сплатити ПДФО. Для уникнення подвійного оподаткування застосовуються міжнародні договори: якщо податок за межами України було сплачено за ставкою, нижчою за 18%, то різницю потрібно доплатити в Україні. Якщо ставка за кордоном була вищою, то доплачувати не потрібно. У цілому система оподаткування доходів фізичних осіб в Україні є досить централізованою навколо ПДФО, і розуміння всіх цих елементів допомагає платникам грамотно планувати свої доходи та податкові зобов'язання.

Типові помилки при нарахуванні та сплаті ПДФО

Навіть у досвідчених бухгалтерів та самих платників трапляються помилки при нарахуванні та сплаті ПДФО. Ці помилки можуть призвести до штрафів, пені та додаткових перевірок. Ось найпоширеніші з них. Перша помилка — неправильне визначення статусу платника. Роботодавець може помилково вважати іноземця нерезидентом, хоча той фактично проживає в Україні більше 183 днів, і застосовувати до нього підвищену ставку або, навпаки, не утримувати податок. Друга помилка — неврахування податкової соціальної пільги. Працівник має право на ПСП, але не подав заяву, а бухгалтер не нагадав або не роз'яснив. Це призводить до того, що працівник отримує меншу зарплату, ніж мав би, а держава недоотримує заявки на пільгу.

Третя помилка — неправильне оподаткування лікарняних та відпускних. Деякі бухгалтери помилково вважають, що лікарняні оподатковуються за зниженою ставкою, але це не так — на них поширюється стандартна ставка 18% плюс військовий збір. Четверта помилка — застосування податкової знижки без підтверджуючих документів. Фізична особа подає декларацію на податкову знижку за навчання дитини, але не зберігає квитанції про оплату та договір з навчальним закладом. Податкова служба має право перевірити ці документи, і за їх відсутності відмовити у знижці та донарахувати податок. П'ята помилка — плутанина з оподаткуванням доходів від продажу нерухомості. Багато людей вважають, що податок сплачується з повної суми продажу, хоча насправді зменшити оподатковуваний дохід можна на вартість придбання (якщо є документи) або застосувати коефіцієнт. Крім того, якщо нерухомість перебувала у власності понад 3 роки і це єдине місце проживання, продаж взагалі не оподатковується. Шоста помилка — неправильне оподаткування подарунків. Багато хто не знає, що подарунок від родича першого або другого ступеня споріднення не оподатковується, а подарунок від неродича вартістю більше встановленої межі оподатковується за ставкою 18%. Сьома помилка — несвоєчасне подання декларації. Фізичні особи, які отримали доходи, що підлягають декларуванню, часто пропускають термін 1 травня. Це тягне за собою штраф: 170 гривень за перше порушення, 1020 гривень за повторне протягом року.

Восьма помилка — неправильне заповнення реквізитів при сплаті ПДФО. При перерахуванні податку до бюджету важливо правильно вказати код бюджетної класифікації та призначення платежу. Помилка в реквізитах може призвести до того, що податок вважатиметься несплаченим, навіть якщо гроші надійшли до бюджету, але на інший рахунок. Дев'ята помилка — ігнорування оподаткування процентів за депозитами. Багато вкладників вважають, що проценти за банківськими вкладами не оподатковуються, але це не так. Податок утримується банком при виплаті процентів. Десята помилка — неправильне застосування пільг для учасників бойових дій та осіб з інвалідністю. Податкове законодавство передбачає для цих категорій підвищену податкову соціальну пільгу та додаткові вирахування, але для їх отримання потрібні відповідні документи, які часто втрачаються або не подаються. Одинадцята помилка — неправильний розрахунок оподатковуваного доходу при виплаті дивідендів. Дивіденди оподатковуються за ставкою 5% або 9%, але багато хто помилково застосовує ставку 18%. Дванадцята помилка — відсутність обліку витрат для ФОП на загальній системі. Фізичні особи-підприємці часто не ведуть книгу обліку доходів та витрат або втрачають підтверджуючі документи, внаслідок чого сплачують ПДФО з повної суми доходу, а не з прибутку. Це значно збільшує податкове навантаження. Тринадцята помилка — неутримання ПДФО з орендної плати.

Фізична особа, яка здає квартиру в оренду юридичній особі, часто вважає, що податок має сплачувати орендар. Насправді орендар є податковим агентом і зобов'язаний утримати ПДФО та військовий збір із суми орендної плати. Якщо орендар не зробив цього, орендодавець зобов'язаний самостійно задекларувати дохід та сплатити податок. Чотирнадцята помилка — подання декларації без розрахунку податку. Деякі платники заповнюють декларацію, зазначають доходи, але не розраховують суму податку до сплати, вважаючи, що податкова зробить це за них. Це неправильно — декларація вважається недійсною, а особа — такою, що не подала звітність. Щоб уникнути цих помилок, рекомендується використовувати спеціалізоване програмне забезпечення, консультуватися з податковими фахівцями або адвокатами, а також регулярно перевіряти оновлення податкового законодавства, яке станом на 2026 рік досить часто змінюється, особливо в частині пільг для учасників бойових дій та внутрішньо переміщених осіб.