Самозайнята особа — хто це, чим відрізняється від ФОП та як працює цей статус

У сучасній економіці спостерігається зростання кількості осіб, які самостійно організовують свою трудову діяльність, не перебуваючи у трудових відносинах з роботодавцем. Такі особи отримали назву «самозайняті особи». Тому це проста відповідь на те, хто така самозайнята особа. 

В Україні статус самозайнятої особи (ФОП це самозайнята особа) має свої особливості, які регулюються Податковим кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Станом на 2026 рік поняття самозайнятості охоплює різні категорії осіб: фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а також окремі категорії, визначені законом. 

Правильне розуміння цього статусу є критично важливим для тих, хто планує розпочати власну справу, а також для роботодавців, які залучають таких осіб до виконання робіт. 

Поняття самозайнятої особи в податковому та правовому полі

Почати варто з того, що таке самозайнята особа (ФОП чи самозайнята особа), а вже потім які є види такої самозайнятості. В українському законодавстві поняття «самозайнята особа» використовується для визначення категорії платників податків, які провадять діяльність самостійно, без утворення юридичної особи та без укладення трудового договору з роботодавцем. Згідно з Податковим кодексом України, самозайнятими особами є фізичні особи-підприємці, а також особи, які провадять незалежну професійну діяльність. До останніх належать нотаріуси, адвокати, арбітражні керуючі, аудитори, оцінювачі, інженери, архітектори, лікарі, науковці, митці, а також інші особи, які здійснюють діяльність, що потребує спеціальних знань та навичок. 

Важливою особливістю самозайнятої особи є те, що вона самостійно організовує свою роботу, визначає графік, методи та способи досягнення результату, а також самостійно несе відповідальність за результати своєї діяльності. Самозайнята особа не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, не отримує заробітну плату в класичному розумінні, а отримує винагороду за виконану роботу або надані послуги. 

Правовий статус самозайнятої особи (хто такі самозайняті особи) передбачає обов'язкову реєстрацію у контролюючих органах, ведення обліку доходів та витрат, сплату податків та єдиного соціального внеску. Порушення вимог законодавства щодо реєстрації або сплати податків тягне за собою адміністративну та фінансову відповідальність.

Хто належить до самозайнятих осіб в Україні

Законодавство України відносить до самозайнятих осіб дві основні категорії. Перша категорія – це фізичні особи-підприємці. До них належать особи, які зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти господарювання та здійснюють підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку. Фізичні особи-підприємці можуть обирати різні системи оподаткування: загальну або спрощену (єдиний податок першої, другої, третьої або четвертої групи). Друга категорія – це особи, які провадять незалежну професійну діяльність. До них належать: 

• нотаріуси, які здійснюють нотаріальну діяльність приватно; 

• адвокати, зареєстровані в установленому порядку; 

• арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори);

• аудитори, які проводять аудиторські перевірки; 

• оцінювачі, які здійснюють оцінку майна;

• інженери та архітектори, які надають професійні послуги; 

• лікарі, які провадять медичну практику індивідуально; 

• науковці, які здійснюють наукову діяльність; 

• митці, які створюють твори мистецтва та отримують за це винагороду. 

Окремою категорією є особи, які провадять релігійну діяльність (священнослужителі). Крім того, до самозайнятих осіб можуть належати особи, які отримують доходи від операцій з нерухомістю або цінними паперами, але не зареєстровані як ФОП. Всі зазначені особи зобов'язані зареєструватися в контролюючих органах, вести облік доходів та витрат, сплачувати податки та єдиний соціальний внесок.

ФОП як форма самозайнятості та його статус

Фізична особа-підприємець є найпоширенішою формою самозайнятості в Україні. Статус ФОП передбачає державну реєстрацію особи як суб'єкта господарювання, що дає їй право здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Фізична особа-підприємець має право на укладення договорів, відкриття банківських рахунків, використання печатки, наймання працівників (за умови реєстрації трудових договорів). ФОП несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. 

Реєстрація ФОП є добровільною, однак здійснення підприємницької діяльності без реєстрації є порушенням закону. Фізична особа-підприємець має право обирати систему оподаткування: загальну (сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору) або спрощену (єдиний податок). Спрощена система оподаткування передбачає поділ на чотири групи залежно від обсягу доходу, кількості найманих працівників та видів діяльності. 

ФОП першої групи сплачують фіксовану суму податку (до 10% мінімальної заробітної плати), ФОП другої групи – до 20%, ФОП третьої групи – 5% від доходу (або 3% плюс ПДВ), ФОП четвертої групи – сільськогосподарські підприємці. Фізична особа-підприємець зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат, своєчасно подавати звітність до контролюючих органів, сплачувати єдиний соціальний внесок (мінімальний розмір якого станом на 2026 рік становить 22% від мінімальної заробітної плати). Відмінністю ФОП від інших самозайнятих осіб є можливість здійснення будь-яких видів діяльності, не заборонених законом, тоді як особи, які провадять незалежну професійну діяльність, обмежені своєю професією.

Відмінність самозайнятих осіб від найманих працівників

Самозайняті особи та наймані працівники мають принципові відмінності, які стосуються правового статусу, оподаткування, соціальних гарантій та відповідальності. Найманий працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем на підставі трудового договору. Він зобов'язаний дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, виконувати розпорядження керівника, дотримуватися режиму роботи. За це він отримує заробітну плату, з якої роботодавець утримує податок на доходи фізичних осіб (18%) та військовий збір (1,5%), а також сплачує єдиний соціальний внесок (22% від нарахованої суми). Найманий працівник має право на оплачувану відпустку, лікарняні, декретні виплати, а також на захист від незаконного звільнення. Самозайнята особа, навпаки, самостійно організовує свою роботу, визначає графік, способи та методи досягнення результату. Вона не має права на оплачувану відпустку, лікарняні або декретні виплати у повному обсязі (хоча сплата ЄСВ дає право на мінімальні соціальні гарантії). 

Самозайнята особа самостійно сплачує податки та ЄСВ, а також самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями. Роботодавець, який залучає самозайняту особу до виконання робіт, не має права контролювати процес роботи, давати обов'язкові до виконання вказівки, вимагати дотримання режиму роботи. Замість заробітної плати самозайнята особа отримує винагороду за цивільно-правовим договором (договір підряду, надання послуг). Відмінності полягають також у порядку оподаткування: якщо для найманого працівника податки утримує роботодавець (податковий агент), то самозайнята особа самостійно обчислює та сплачує податки. Порушення правил визначення статусу особи (наприклад, підміна трудових відносин цивільно-правовим договором) тягне за собою накладення штрафних санкцій на роботодавця.

Податкові особливості діяльності самозайнятих осіб

Оподаткування діяльності самозайнятих осіб має низку особливостей, які відрізняють його від оподаткування найманих працівників. Самозайняті особи зобов'язані зареєструватися в контролюючих органах за місцем свого проживання (або за місцем провадження діяльності) та отримати відповідний статус. 

Після реєстрації самозайнята особа зобов'язана самостійно обчислювати та сплачувати податки до бюджету. Фізичні особи-підприємці, які обрали загальну систему оподаткування, сплачують податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) за ставкою 18% від чистого оподатковуваного доходу (дохід мінус документально підтверджені витрати), а також військовий збір за ставкою 1,5%. Крім того, ФОП на загальній системі зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у розмірі 22% від мінімальної заробітної плати (або від фактичного доходу, якщо він перевищує мінімальну заробітну плату). Фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний податок), сплачують фіксовану суму податку (для першої та другої груп) або відсоток від доходу (для третьої групи). 

Ставки єдиного податку станом на 2026 рік становлять: для першої групи – до 10% мінімальної заробітної плати на місяць (максимум 800 гривень), для другої групи – до 20% мінімальної заробітної плати (максимум 1600 гривень), для третьої групи – 5% від доходу (або 3% плюс ПДВ, якщо платник зареєстрований платником ПДВ). Фізичні особи-підприємці на спрощеній системі звільняються від сплати ПДФО та військового збору, однак зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок у мінімальному розмірі (22% від мінімальної заробітної плати). 

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність (нотаріуси, адвокати, аудитори тощо), сплачують ПДФО за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 1,5% від чистого оподатковуваного доходу (дохід мінус витрати, пов'язані з провадженням діяльності). Вони також зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок у розмірі 22% від суми доходу (але не менше мінімального розміру). Важливою особливістю оподаткування самозайнятих осіб є те, що вони мають право на податкову знижку (включення до витрат сум, сплачених за навчання, лікування, страхування тощо), однак реалізація цього права потребує подання річної податкової декларації. Порушення строків сплати податків або неподання звітності тягне за собою накладення штрафних санкцій, які можуть сягати значних сум.

Поширені помилки у визначенні статусу самозайнятої особи

Незважаючи на чітке законодавче регулювання, на практиці часто виникають помилки у визначенні статусу самозайнятої особи. Ці помилки можуть призвести до серйозних наслідків, включаючи накладення штрафних санкцій та донарахування податків. Найпоширенішою помилкою є підміна трудових відносин цивільно-правовим договором. Багато роботодавців укладають з фізичними особами договори підряду або про надання послуг, замість того щоб оформити трудові відносини. Якщо під час перевірки буде встановлено, що фактично існують ознаки трудових відносин (підпорядкування правилам трудового розпорядку, щомісячна фіксована оплата, виконання роботи особисто, забезпечення робочого місця роботодавцем), договір може бути перекваліфікований у трудовий, що призведе до донарахування податків, єдиного соціального внеску та штрафних санкцій. 

Другою поширеною помилкою є нереєстрація особи як самозайнятої при фактичному провадженні підприємницької діяльності. Фізична особа, яка систематично надає послуги або продає товари з метою отримання прибутку, зобов'язана зареєструватися як ФОП або як особа, що провадить незалежну професійну діяльність. Ігнорування цього обов'язку тягне за собою накладення штрафу за порушення порядку реєстрації. Третьою помилкою є неправильне визначення групи єдиного податку. Фізичні особи-підприємці іноді обирають групу, яка не відповідає видам діяльності, обсягу доходу або кількості найманих працівників. 

Це може призвести до втрати права на застосування спрощеної системи оподаткування. Четвертою помилкою є неведення обліку доходів та витрат. Самозайняті особи зобов'язані вести книгу обліку доходів та витрат (для ФОП на загальній системі або для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність). Відсутність належного обліку унеможливлює підтвердження витрат, що призводить до оподаткування всього доходу без вирахування витрат. П'ятою помилкою є сплата податків у розмірі, меншому за мінімально встановлений. Наприклад, ФОП на єдиному податку першої групи сплачує податок у розмірі менше 10% мінімальної заробітної плати. Це є порушенням, яке тягне за собою накладення штрафу. Шостою помилкою є неподання податкової звітності. 

Самозайняті особи зобов'язані подавати податкові декларації (для ФОП на загальній системі та для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) або звітність щодо єдиного податку (для ФОП на спрощеній системі). Неподання звітності тягне за собою накладення штрафу. Сьомою помилкою є використання праці найманих працівників без оформлення трудових договорів. Фізична особа-підприємець, яка використовує найману працю, зобов'язана зареєструвати трудові договори в контролюючих органах, сплачувати податки та єдиний соціальний внесок за працівників. Невиконання цих обов'язків є порушенням, яке тягне за собою накладення значних штрафних санкцій.