Як Москва здолала УПА: історик розповів про метод, який росіяни використовують і нині

Український історик, ексголова Українського інституту національної пам'яті, нардеп Володимир В'ятрович розповів, як після Другої світової Москві вдалося здолати УПА і натякнув на аналогії з сучасністю. Про це В'ятрович написав у Facebook.

Історик зазначив, що СРСР, незважаючи на свою превагу у військових ресурсах, не зміг перемогти УПА через взаємну довіру повстанців та цивільного населення.

Повстанці для місцевих були «нашими хлопцями», своїми. Бо справді більшість із них ще вчора були їх сусідами, родичами, які жили поруч, перш ніж їм довелося взяти до рук зброю – розповідає В'ятрович.

Цивільне населення забезпечувало повстанців зброєю, їжею та інформацією.

Вояки теж довіряли тим, від кого отримували життєво важливі ресурси, не лише тому що ними були їх близькі та родичі, а й тому що розуміли від них залежить чи збережеться потенціал для боротьби, усвідомлювали, щоб без підтримки «села» не стане «лісу», – каже історик.

Як СРСР знищив довіру між УПА та цивільним населенням

В'ятрович зауважує, що радянські окупанти спрямували зусилля на знищення взаємної довіри між повстанцями і населенням. Вони вербували агентуру серед місцевих мешканців, які почали здавати підпільників.

Це було не просто в середовищі, де всі про всіх все знали (бо жили поруч і все бачили), але чекісти мали час і натхнення, тому продовжували тиснути. А ще – поширювати брехню про масові зради, про те, що вже кожен другий на селі співпрацює з ними – розповідає нардеп.

Це вербування почалось таємно, а згодом стали викликати майже кожного цивільного до відділення НКВД публічно. Багато мешканців кожного села виявилися під цим впливом. Хоча деякі погодилися на співпрацю, більшість відмовилася. Але ніхто не знав, хто саме став агентом, що призвело до загального підозрювання кожного на селі.

З радянських вербувань стали з'являтися зрадники, і УПА почала підозрювати кожного.

Недовіра поширювалася як вірус між тими, хто вчора разом працював і допомагав підпіллю. Страх допомагав поширенню. Ціна зради була дуже висока. Для тих, хто допомагав УПА, вона могла означати вислання на Сибір всієї сім'ї, для повстанців – просто смерть – зазначає В'ятрович.

Поширення параноя між повстанцями

В'ятрович визнає, що підпільники жорстоко карали зрадників, але з часом почала зростати кількість невинних людей, які стали жертвами помсти підпільників або помилково були підставленими НКВДівцями.

Поступово параноя паралізувала зв'язок між мешканцями села та повстанцями. Ніхто не знав, хто є свій, а хто зрадник. Сплетеність і недовіра почали руйнувати боротьбу. Чекістам залишилося провести остаточну чистку.

Тому В'ятрович закликає пам'ятати, що Москва вміє ділити, аби нищити.

У коментарях під постом багато українців зазначили, що це саме робить Москва зараз, намагаючись роз'єднати українців та створити конфлікт між цивільними і військовими.

Львівський професор Ярослав Грицак також наголошує на важливості встановлення червоної лінії, що не залежить від лінії фронту. Це потрібно, щоб захистити свою конституційну правоту.

Професор також зазначив, що російсько-українська війна не закінчиться у 2025 році і є великий ризик вибуху в Росії, яка знаходиться в середині конфлікту.