"Путінська Росія – екзистенційна загроза глобальній свободі, і тому має бути знищена" - Лукан Вей

Думки у канадському виданні The Globe and Mail професора політології та керівника програми Петра Яцика з вивчення України у Школі глобальних відносин та державної політики ім. Мунка Університету Торонто Лукана Вея

Катастрофічне і нічим не спровоковане вторгнення Росії в Україну оголило дивовижну військову слабкість РФ, але також показало несподівану стійкість Володимира Путіна.

На початку 2022 року, коли понад 150 тис. російських військових зібралися біля кордонів України, представники американської розвідки побоювалися, що Київ впаде "за лічені дні". Але погане планування, нестача техніки та запеклий український опір швидко змусили російських військових відмовитися від спроб взяти Київ, а потім відступити з позицій на півночі України.

Ще більш зловісним для Путіна стало те, що вторгнення спричинило величезні соціальні витрати, які, здавалося б, є серйозною проблемою для лідера, який тривалий час покладався на народну підтримку для збереження свого режиму. З моменту вторгнення близько 200 тис. російських військових загинули чи поранені. Минулої осені військові невдачі змусили Москву призвати сотні тисяч простих росіян - крок, який, як деякі пророкували, поставить режим в "серйозну небезпеку". Близько півмільйона людей залишили РФ після лютневого вторгнення, що призвело до найсерйознішого відтоку мізків з часів розпаду СРСР.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "У Бахмуті спалили російські резерви" - Іван Січень

Безпрецедентні санкції Заходу коштували російським олігархам майже $100 млрд., сповільнивши зростання РФ, і змусивши сотні західних компаній покинути країну. Вторгнення також різко послабило вплив Росії на світовій арені. Путін втратив вплив у Центральній Азії та зв'язки його країни з європейською елітою. Росія стала "новим васалом Китаю".

Попри такі катастрофічні політичні провали Путін міцно сидить при владі. У Росії поки немає серйозного суперника ні всередині, ні за межами країни. Опитування громадської думки, які, очевидно, слід інтерпретувати з великою обережністю, показують, що Путін і війна зберігають значну підтримку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Для перемоги потрібно провести три-чотири успішні наступальні операції" - Микола Саламаха

Але така підтримка може бути частково пояснена тим, що Путін систематично усував у країні всі опозиційні та незалежні голоси критики. За останні 1,5 роки заборонили те, що залишилося від незалежних ЗМІ та громадянського суспільства, які пережили перші 20 років правління Путіна. Без публічної критики чи правдоподібної опозиції деякі росіяни погодилися з режимом і війною, тому що альтернативні сценарії їм дуже важко уявити.

У Росії є опозиція. Зокрема, сміливі ув'язнені, такі як Володимир Кара-Мурза та Олексій Навальний. Але такі постаті моральні голоси у порожнечі. Вони більше схожі на дисидентів радянської доби, ніж на життєздатну організовану опозицію, яка цілком могла б прийти до влади чи об'єднати тих, хто не задоволений правлінням Путіна.

Революції в Росії в 1917 році, в Китаї в 1949 році, на Кубі в 1959 році, у В'єтнамі в 1954 році та в Ірані в 1979 році - історично породили одні з найміцніших автократій у сучасному світі

Здатність Путіна безперешкодно правити і його стійкість щодо недавніх проблем можна частково простежити в російській революції Володимира Леніна, яка сталася понад сто років тому. Революції - такі, як у Росії у 1917 році, у Китаї у 1949 році, на Кубі у 1959 році, у В'єтнамі у 1954 році та в Ірані у 1979 році - історично породили одні з найміцніших автократій у сучасному світі.

Революціонери насильно захоплюють владу знизу і, на відміну від більшості нових лідерів, прагнуть не просто зберегти її, але докорінно змінити суспільство, атакуючи впливові групи, включаючи землевласників, багатих бізнесменів і аристократів. У Росії Ленін не просто намагався зберегти владу, але доклав серйозних зусиль для знищення цілих соціальних класів, закликаючи росіян "грабувати грабіжників", захоплюючи фабрики та вбивати представників вищого класу. Десятки тисяч розстріляли у перші роки радянської влади.

У Китаї Мао Цзедун аналогічно прагнув знищити і принизити всю правлячу еліту Китаю. В Ірані аятола Хомейні намагався спровокувати ісламську революцію проти диктатур у Перській затоці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Китай може затягувати війну в Україні", - Юрій Пойта

Така поведінка спровокувала криваві конфлікти - громадянську війну в Росії та Китаї, війни в Ірані та В'єтнамі, які, зрештою, зміцнили автократії в цих країнах, змусивши революційні уряди створити потужні збройні сили, поліцію та знищити альтернативні джерела влади - церкви, що змагаються, та незалежне громадянське суспільство.

Наприклад, за кілька тижнів після того, як більшовики прийшли до влади, вони у відповідь на загрози створили нову поліцію ЧК. Вона пізніше стане КДБ - найбільшою і найефективнішою каральної системою в сучасній історії.

У СРСР та Китаї соціальні революції дозволили урядам глибоко проникнути у свої суспільства та створити тоталітарні диктатури, що пригнічували практично всі форми самостійної діяльності політичні партії, профспілки, громадянське суспільство. Навіть самостійні акції на підтримку радянської влади придушували через побоювання, що одного разу вони можуть бути спрямовані проти режиму.

Спадщина радянської диктатури залишається сильною в Росії й сьогодні. Режим Путіна не революційний. Росія більше не комуністична, і Путін прийшов до влади через голосування, а не шляхом революції. Але спадщина революції 1917 року надзвичайно зміцнила автократію Путіна.

Путін черпає владу з КДБ, який був одним із небагатьох інститутів, які зберегли владу після розпаду СРСР наприкінці 1980-х. Радянський лідер Михайло Горбачов атакував владу Комуністичної партії, але не загрожував КДБ. Коли перший президент Росії Борис Єльцин прийшов до влади у 1991 році, він спочатку пообіцяв ліквідувати її, але швидко передумав. Почасти тому, що спецслужби вважалися надто могутніми та небезпечними осине гніздо краще не чіпати.

Громадянське суспільство, що зароджується, і організована опозиція тільки починали зароджуватися в Росії після розпаду СРСР, коли Путін майже повністю їх знищив. Революційна спадщина дозволила йому усувати загрози, доклавши мінімальних зусиль.

Путінська Росія становить екзистенційну загрозу глобальній свободі

Як і СРСР, путінська Росія становить екзистенційну загрозу глобальній свободі, яка навряд чи зникне найближчим часом. Тому президент США Джо Байден має рацію, організувавши другий саміт для об'єднання світових демократій. Якими б недосконалими вони не були, але протистоять викликам Росії, Китаю та інших автократій.

Після багатьох років, протягом яких диктатори вели наступ, втішно бачити, що США взяли на себе ініціативу щодо мобілізації активного захисту ліберальних цінностей. Успішна спроба Байдена об'єднати західні країни у наданні допомоги Україні для відбиття російської імперіалістичної агресії свідчить, чого така співпраця може бути ефективною.

Переклад Gazeta.ua