Воїни рано чи пізно повернуться додому. Чи будуть якісні зміни у тилу?

Мені дуже "подобається", як якийсь розманіжений спікер/ка пояснює якусь тему аргументом, "а от на фронті р**коязичні", або "а от я не хочу це робити, бо наші воїни то не роблять", "або наші воїни такі-сякі, бо оце не роблять".

Наші воїни зайняті так, як ніхто і ніде. Інколи треба відчепитись від воїнів і закцентувати увагу на своїй поведінці в тилу. Підіть і зробіть якісні зміни, попиваючи свій раф на вівсяному молоці. Аби потім воїн повернувся і влився вже в оновлене суспільство з певними правилами публічної повединки. Мовної та репутаційної без вкраплень "ріганіцци".

Кілька місяців тому звело мене в одному ефірі із ще одною хайповичкою, яка не вилазила з каналів Медведчука. А потім попхалась в лікарню і напала з мовними претензіями до якогось ветерана, який ледве виповз з реанімації. Це просто крінж, бо в унісон з цією історією наш сімейний товариш кілька місяців був на реабілітації з тяжким пораненням голови. І в нього плутались три мови одночасно. Ми терпляче слухали, як він намагався зв'язати текст, то російською, то німецькою і заткнули пельки. Урешті через дві зустрічі він пішов на поправку і говорив уже цілком пристойно рідною.

Я розказала все, що думаю тій подругє в лице з аргументами. Вона сиділа і закусувала губи, надувала їх, бо наскочити, що я малолєтня тьолочка не вийшло. А в ефіри ті мене більше не кличуть, хоча мені на них фіолетово. А все тому, шо я спитала ту жіночку, а ви що в тилу зробили, який продукт популяризації мови і культури?

***

"А що робити, якщо я спитав про мовні приколи аля Фаріон у відомого піхотинця, а він мене послав на три літери?"

Перше, тут сік питання - "піхотинець". Піхотинець на самому краю фронту і там точно не до подібних дискусій. Людина може бути на нервах, на адреналіні, людина могла втратити близького побратима, тому може бути така реакція. З матюками. Мораль - не задовбувати з подальшими скрінами і обсмоктуваннями в стилі, який спорчений цей піхотинець.

А що ж реально робити?

Кожен воїн - є членом певної громади, є представником певного ОТГ, частиною якоїсь спільноти. Піхотинці, танкісти, артилеристи і ппошники - не живуть у вакуумі чи десь у вітрині стерильного музея. Отой самий піхотинець мешканець Запоріжжя. Нині умовне тилове Запоріжжя - генератор корупції й крінжатіни. Нема чим зайнятись на місці, коли 21-річний герой зайнятий ділом по утилізації біосміття з боліт?

Найліпше - перевірити, чи є у вашій громаді якісь маркери пушкіністанського світу. Чи є у вас в районі бодай одна парафія ПЦУ, чи всім рулять крикливі бабки в хустках і не дають поховати героя за християнським звичаєм? Величезний мій шок, коли в УПІвських краях - як Рівненщина чи Волинь у низці районів сплошне РПЦ і скандали в стилі "а чого я буду твого сина відспівувати, я його туди не посилав".

Чи є у вашому місті та селі пам'ятники радянським упирям? Чи покрасили їх у синьо-жовте і так сойдьот? Чи змінюєте ви свою вулицю Карла Лібкнехта на ім'я відомого героя нинішніх часів або ж славного земляка минулих часів - генерала УНР, письменника, мецената, князя, козацького гетьмана? Чи нас "все устраює?". Я уже мовчу про декомунізовані назви міст. Ось буквально днями бабки з вишневими чолками бились тут в екстазі, що нам треба Червоноград, бо у нас "багатонаціональне місто", а "журналісти, які про це пишуть - проплачені".

Зміни мають початися з тилу. Бо всі воїни з фронту рано чи пізно повернуться додому. І саме тамтешні маркери визначатимуть, а що ж вони боронили? Якогось трупака Франкенштейна чи нову Україну.

• Яку мову мають вивчати військові
• Цілком можливо, що війна буде тривати все наше життя
• Нагороди для військових. Три моменти, які варто знати