Звідки в українців ненависть до підприємців та держслужбовців?

В суспільстві, де вже є багато розколів, ми самі собі завдаємо ще більше проблем. Останнім часом часто можна побачити спроби посіяти ненависть до державних службовців та всіх, хто вибрав роботу на державу. Всіх без розбору називають корупціонерами і вимагають показати, скільки вони накрали. Наклеюють образливі ярлики на всю категорію. Пишуть, що всіх держслужбовців треба розстріляти або принаймні посадити. Ганьблять кожного, хто хоче долучитися до розбудови державних інституцій.

Аналогічні спроби час від часу спрямовують на підприємців. Іноді здається, що саме підприємці є єдиною проблемою української економіки і якщо вони зникнуть, то всі проблеми з податками та робочими місцями миттєво зникнуть.

Я думав, що класова ненависть залишилася у минулому разом із Шариковим і Швондером. В кінці кінців, сучасна молодь не жила у той час, коли пропагандували марксизм-ленінізм і нікого не змушували читати праці класиків цього вчення. Але, схоже, ця ненависть все ж таки передається між поколіннями. Можливо, це від бабусі на кухні або в якийсь інший спосіб.

Мені важко зрозуміти, чому у ХХІ столітті треба пояснювати важливість підприємців для економіки. Так само важко зрозуміти перешкоди, які ставляться перед державною службою, яка є основою будівництва власної держави. Якщо немає державних службовців, то доведеться жити в чужій державі.

Я сам підприємець, витрачаю свій час безоплатно на громадські проєкти, деяку частину свого життя присвятив реформі державної служби. Я ціную і поважаю всі три сфери. Можливо, саме тому мені не зрозуміла класова ненависть. Можна було б запропонувати активістам реєструватися в якості державних службовців на контрактній основі і потім спробувати відкрити власний мікро-бізнес (або навпаки). Я впевнений, це збагатить їх життєвим досвідом.