"Чорізо", відголоски СРСР та "русский корабль" за спиною: як працює унікальне кафе із "сонячними" працівниками

У Києві відкрили перше в місті соціальне Sunshine cafe, у якому працює молодь із синдромом Дауна та інтелектуальними порушеннями. Створила заклад засновниця громадської організації "Сонячні люди" Аліна Живаго, мама "сонячної" Насті.

У кафе "сонячні люди" готують піцу, снеки, крем-супи, гарячі напої та паніні. Із орендою приміщенням допомогла відома мережа торговельних центрів.

Упродовж останніх років в Україні спостерігається значне збільшення кількості дітей з особливими освітніми потребами. З 2021-го по 2022-й кількість таких школярів в інклюзивних класах зросла на 7608 осіб і становить 32 686 учнів, за офіційними даними.

Разом із донькою, яка вчилася на кухаря, жінка стикнулася з проблемою працевлаштування такої молоді в Україні. Тому найближчим часом Аліна планує створити мережу подібних закладів, щоб там навчати дітей з інвалідністю та допомагати їм з роботою, соціалізацією та розвитком.

Gazeta.ua побувала в Sunshine cafe і дізналася, як зʼявилася ідея відкрити соціальний ресторан та яка його місія. Також поспілкувалася з працівниками й відвідувачами, які розповіли, чому важливо відкривати подібні заклади в Україні.

Sunshine cafe знаходиться у торговельному центрі Metro на просп. Степана Бандери, 26в. До супермаркету від станції метро Почайна йти майже 15 хв. Уже біля вʼїзду на парковку відвідувачів зустрічає велика вивіска закладу. На яскравому бірюзовому тлі зображене кругле жовте обличчя, мов млинець, із широкою посмішкою.

Аби потрапити в Sunshine виходимо через каси самообслуговування до розсувних дверей, що ведуть на вулицю. Ліворуч під стелею бачимо вже знайому вивіску. Заклад створений у форматі фуд-корту.

Столи і стільці тут високі, під стіною розміщені кілька диванів. Навколо деревʼяні піддони синьо-жовтого кольору, імпровізований паркан із зеленими вазонами по периметру.

Зробити замовлення можна біля каси. Кухня тут відкрита, тому одразу помічаємо кухарів, які метушаться біля печі й готуються приймати гостей. Зустрічає нас жінка з коротким каштановим волоссям. На світшот пастельного лимонного кольору одягла сірий фартух у дрібну смужку.

Це засновниця громадської організації "Сонячні люди" Аліна Живаго. Саме вона стала ідейною натхненницею проєкту.

Владе, приглянь тут поки що за всім, кличе шеф-кухаря жінка й поспіхом виходить у залу.

Сідає за столик у центрі. За спиною Аліни у кутку видніється картинна виставка роботи вихованців Центру комплексної реабілітації дітей та молоді з інвалідністю Оболонського району Києва. Одразу падає в око яскрава кольорова гама картин. Серед них помічаємо зображення патріотичної поштової марки "Русский военный корабль".

Хочемо, щоб люди побачили, як малюють картини молодь з інвалідністю, каже Живаго.

Ідея створити соціальне кафе в Аліни зародилася тоді, коли жінка стала мамою доньки Насті. Дівчинка народилася із синдромом Дауна.

Вона дорослішала, закінчила школу і незрозуміло було, що далі або сидіти вдома, або щось робити, розповідає Аліна. Шукали, де можна далі навчатись. У Києві на той час, більше трьох років тому, два училища приймали молодь з інвалідністю, з розумовими відхиленнями. Ми пішли в училище на Куренівці на кухаря. Група, у якій вона навчалася, була поділена на три відгалуження. У її підгрупі були всі діти з інвалідністю. Практично вони всі і прийшли зараз до нас працювати.

Під час навчання Настя та її одногрупники намагалися влаштуватися на практику. Однак ніхто не хотів брати їх на роботу. Нас тоді взяв тільки "Ашан", згадує жінка.

Взяли сімох наших дітей. Я ж почала шукати в Європі приклади, як там працюють з такою молоддю, веде далі Аліна. Побачила у Франції та Нідерландах кафе, у яких працює така молодь. Спілкувались навіть із французьким закладами, бо думала навіть під їхнім брендом відкрити. Потім почався локдаун і мій старший син сказав: "Давай робити щось своє". Він працював на той момент в Havas Media Ukraine. Вони розробили нам айдентику, логотип.

До того, як піти в сферу громадського харчування, Живаго працювала комерційною директоркою на радіостанції. Покинула професію, як подорослішала донька щоб приділяти їй більше уваги. Вдавалося поєднувати з організацією івентів.

Взяли сімох наших дітей

Спершу в кафе хотіли подавати млинці з різними начинками, розробили меню. Для закладу навіть створювали спеціальний млинець у рамках проєкту "Мастершеф. Битва сезонів". Відкриття планували на квітень 2022 року, однак через початок повномасштабного вторгнення Росії вирішили перенести початок роботи. Двоє людей із синдромом виїхали за кордон, зізнається Аліна.

Уже не знаю, повернуться чи ні. На своїй сторінці розмістила оголошення про пошук приміщення для кафе і нам подзвонили з Metro і запропонувати тут відкритися. Уже було обладнання, прийшов бренд-шеф мережі Олексій Міллер і запитав: "Чому млинці? У вас же тут є обладнання піцерії. До неї вже звик народ, люблять італійську кухню".

Раз на тиждень у Sunshine cafe також випікають хліб. Необхідну продукцію надає торговельна мережа, а випічку передають благодійному фонду "Життєлюб".

У нас дуже лояльні умови на оренду, Metro допомагає нам. На жаль, держава не надто підтримує, каже жінка. Я взяла грант "єРобота", і ми якесь обладнання докупили. Залишились кошти ще, і я мрію запустити більше закладів. Коли вперше відкрилися, то до нас почали приходити батьки хто сам, хто з дітьми з інвалідністю. Просили: "Візьміть мою дитину." Дуже багато було охочих. На жаль, у нас невеличке кафе, тому немає роботи для такої кількості молоді.

В Україні кожного року народжується понад 400 дітей із синдромом Дауна. Загалом в державі більш як 15 тис. "дітей сонця", із них тільки 89 тис. працевлаштовані.

Це тільки ті, що з синдромом. А ще є з аутизмом або із затримкою розвитку. Багато молоді просто сидить дома і випадає із життя. Хочеться, щоб їх бачили, щоб суспільство їх сприймало, як звичайних людей.

Працюють різні люди кожен зі своїми вміннями, навичками, характером. Хтось може виконувати більший обсяг роботи, дехто працює менше, але не менш важливий для закладу.

У нас приходять на роботу навіть просто ті ж 3 години можуть поспілкуватися між собою, з людьми. Отримують відчуття своєї повноцінності і потрібності.

У Sunshine cafe працюють семеро людей з інтелектуальними порушеннями. Усі мають профільну освіту й працюють як помічники кухарів.

Перший місяць ми виявляли, хто й до чого більше здібний, розповідає про налагодження роботи Аліна і час від часу дивиться на кухню через плече. Виявилося, що четверо більш здібні і хтось із них вже самостійно піцу пече. Сильніші працюють по 4 години в день з графіком 2/1. Троє працюють по 3 години й виконують легшу роботу штампики ставлять на коробки, пакетики, столи прибирають, квіти поливають, фасують замовлення.

Разом із "сонячною молоддю" працюють шефи, які контролюють роботу персоналу.

Кафе невеличке, тому працівників поки що мало. Однак я розповіла генеральній директорці Metro Олені Вдовиченко про те, що плануємо створити мережу. Вона піклується про нас і запропонувала, щоб коли розростемося Україною, то був центральний хаб і кафе, де можна було б розмістити навчальний центр. Там ми могли б приймати молодь, яка звертається з пошуком роботи. Проходили б там курси кілька місяців вчилися на кухарів, офіціантів. Олена звернулася до Євгена Клопотенко і він погодився написати програму для навчання такої молоді.

Меню Sunshine cafe має 14 видів піци. Класична "Маргарита" коштує 170 грн, "Мʼясна" з шинкою, салямі та курячим філе 210 грн, "4 сири" 230 грн, "Веганська" 170 грн.

До нас приходять вегани й кажуть, що в Sunshine cafe найсмачніша "Веганська" піца. Їдуть, щоб її скуштувати, з різних куточків Києва, з гордістю каже Живаго.

Також у закладі можна замовити снеки. Картопля фрі обійдеться в 40 грн, курячі нагетси з кетчупом продають по 125 грн, сир брі з журавлиним соусом 200 грн. Найчастіше беруть паніні, їх тут три види з шинкою, салямі й беконом, по 70 грн. Ароматний капучино коштує 35 грн, чай від 20 грн.

Щодня кухарі готують різний крем-суп сьогодні продають овочевий з броколі та іншими овочами.

За сусіднім столиком молода пара відкриває пластиковий лоток з гарячим пряний запах наваристого бульйону розлітається довкола і вабить відвідувачів.

Поряд є багато офісів і часто замовляють паніні, бо не кожен зʼїсть цілу піцу. У день приходить 100150 людей, це майже 10 відсотків відвідувачів Metro. Є ті, хто вже спеціально приходять саме на нашу піцу. Кидають у баночку гроші для допомоги проєкту, кажуть, що ми молодці, робимо гарну справу.

Після відкриття у кафе почали приходити вихователі з центрів для дітей з інтелектуальними порушеннями, а потім почали приводити й дітей. Показують, що схожі на них тут працюють, каже засновниця.

До нас приїздили з Броварів, ніяк не навідаємось теж до них з візитом. Там теж є кафе, на рік раніше відкрилися. У них там є центр для навчання, 10 людей. Але там менші за віком діти, у нас уже дорослі.

До відкриття ресторану всі працівники були знайомі між собою, тільки одна дівчина приєдналася на етапі створення. Анна займалася з донькою Аліни в театральній студії і раніше майже шість років працювала в супермаркеті "Новус". Після 24 лютого потрапила під скорочення, але знайшла роботу в Sunshine.

Уже всі чекали, коли зможуть вийти на роботу, постійно запитували. Є такі, що й не вигониш з роботи, жартує Живаго. Нам потрібен психолог, щоб з ними працював. Бо як і всюди є ті, хто між собою більше спілкуються, а є ті, хто менш відкритий. Моя донька відповідальна якраз за штампи наклеїть, пил витре, квіти поллє. Але їй подобаються більше співи, театр творча особистість. З незнайомими людьми їй потрібно більше часу, щоб відкритися, придивитися. У неї як такий сканер працює внутрішній. Якщо все добре, то там і обнімашки пішли.

Сьогодні на зміні працює шеф Влад та його тезка Влад Тимошенко. 21-річний хлопець вже став помічником кухаря та навіть готує піцу для відвідувачів. Аліна кличе його зі службового приміщення до зони для видачі замовлень. Влад спирається руками на прилавок, щоб почути питання.

На роботі носить лимонну форму та такого ж кольору бандану, яка прикриває чорняве густе волосся. Має акуратно стрижену борідку та привітну щиру посмішку. Люблю їсти піцу, зізнається.

Поки що більше готую паніні, розповідає Тимошенко. Два рази піцу готував, раз для себе додому батькам заносив.

Хлопець родом із Києва. Розповідає, що зрадів, коли дізнався про відкриття кафе. На роботу добирається на метро, а потім іде пішки. Працює 4 години в зміну.

Батьки куштували мою піцу і сказали, що дуже смачна, ділиться. Просили, щоб ще приносив, але вдома я поки що не готую піцу. Можу мʼясо посмажити або яєчню на сніданок. Тут люблю найбільше піцу "Салямі" і "Чорізо".

Можу мʼясо посмажити або яєчню

В училищі, де навчався Влад, на заняттях студенти готували на задані теми. Часто випікали пиріжки, згадує. Чоловік має 7-річну сестру, але грається з нею не так часто. Вільний час проводить із подругою, донькою своєї хрещеної.

Гуляємо вулицею, розмовляємо про футбол, розказує Влад і пропонує приготувати паніні.

А піцу не можеш? питається Аліна. Та можеш! Давай, уже не бійся.

Замовляємо улюблену піцу Влада "Чорізо". Проходимо на кухню біля печі пахне салямі і свіжою випічкою. Чоловік бере в руки згорток тіста, воно пахне дріжджами, починає повільно розминати.

Із тістом поводиться обережно, розкачує круг на залізній стільниці. Великою ложкою розмазує багато томатного соусу. Долонею відміряє необхідну вагу сиру з миски й тримає руку над нею доти, доки не впаде остання крихта. Розсипає його на піцу, а зверху береться викладати тоненькі скибочки чорізо іспанської ковбаси.

Далі на великій лопаті обережно поміщає готову страву в піч і закриває дверцята. Трохи пригинається і вдивляється через віконце, як печеться його витвір. Десь за 10 хв. дістає піцу, вкладає у фірмову коробку.

Ваша "Чорізо", гучно повідомляє Влад. У його голосі чути гордість за виконану роботу.

Страва напрочуд смачна румʼяні бортики хрусткі, а всередині мʼякі й повітряні. Товстий шар сиру та соусу додає соковитості, а пряна ковбаса лишає приємний післясмак.

Працівники Sunshine cafe мають знижку 30% на все меню й можуть замовити страви додому. Заробітна плата середня на ринку.

Можу порадити батькам таких дітей більше приділяти їм уваги та любити, водити у всі можливі заклади, розвивати, каже Аліна вже на робочому місці та одночасно розраховує клієнта.

До прилавку підходять двоє жінок. Замовляють два паніні та йдуть за покупками в супермаркет, доки готуються страви. Працюють в офісному центрі неподалік.

Ми не вперше, інколи ходимо на обід. Замовляємо піцу, паніні. Дуже доброзичливі люди тут працюють, розповідає Наталія Заїка. Тут завжди багато відвідувачів. Треба ще яскравішу вивіску щоб звертали всі увагу на заклад. У меню можна додати салати, легкі страви.

Дуже доброзичливі люди тут

Улюблена страва тут паніні з шинкою, кажуть в унісон жінки.

Хочеться, щоб більше таких закладів відкривали в Україні. Це дуже круто, що люди змінюють своє ставлення до цієї молоді. Наша країна, громадяни змінюються на краще. Через останні події ми почали йти більше до Європи, покращення. Тому саме зараз варто звертати увагу на людей з інвалідністю, допомагати їм долати різні перешкоди, говорить наостанок Наталія і йде з колегою куштувати сендвіч.

Гостей в кафе стає все більше, замовляють супи, снеки, піцу та напої. Роблять і замовлення з собою. Доставку можна замовити через партнера закладу Bolt Food.

Батьки не мають боятися того, що в них народилися діти з інтелектуальними порушеннями. Ці хвороби не вирок. Мені в пологовому навіть пропонували відмовитися від доньки, але це відголоски Радянського Союзу. Тоді коли діти чимось відрізнялися їх хотіли в якийсь заклад упекти. Мене підтримала родина, каже Аліна. А потім просто варто шукати те, до чого у дитини є здібності, трохи більше часу приділяти. Я рада, що у мене є така донька. Бо вона навчила мене любити просто так. Але у мене є конкурент герой серіалу "Смолвіль" Кларк Кент, жартує жінка про улюбленого персонажа Насті.

Перекусити один за одним в кафе заходять працівники торговельного центру. Для дітей тут підготували особливий стіл півметра висотою з різнокольоровими пластиковими стільцями.Одразу зі входу малеча бачить меблі і рветься зайняти місце за своїм столиком.

Заклад працює щодня з 10:00 до 18:00. Зараз Аліна Живаго займається пошуком приміщення для навчального центру і потребує допомоги як благодійників, так і міської влади Києва.