«Герої не вмирають, правда ж, татку?». Згадаймо 55-річного блогера Віктора Суходольського

Вшанування пам'яті загиблого учасника війни

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Віктора Суходольського.

Старший солдат Віктор Суходольський 14 червня 2023 року отримав високу нагороду - медаль "За хоробрість у бою", а 17 червня дістав смертельне поранення, звільняючи село П'ятихатки, що у Запорізькій області.

«Герої не вмирають, правда ж, татку? Небо всіх розсудить! Українцям одна дорога - у рай! Кацапів же навіть в пеклі не чекають!!!! Дідусік, вічна пам'ять тобі! Ми помстимося», - написала дочка полеглого захисника Аліна Суходольська.

Як зазначили у ВО "Свобода", членом якої він був, Віктору Суходольському було 55 років. Він був приватним підприємцем. Свого часу служив у військово-транспортній авіації під Москвою та Арцизі, що під Одесою.

За словами Аліни, батько виховував своїх дітей у дусі патріотизму, бо й сам був патріотом. «Пригадую, як збирались за столом, і якщо хтось казав слово російською чи на суржику, то тато жартував, що дасть ложкою по лобі, - пригадала Аліна. - Він наголошував, що українська мова має бути грамотною і незасміченою. Тато часто перечитував "Кобзаря", слухав винятково українську музику. У соцмережах називав себе націоналістом. Він постійно опікувався сиротинцями, родинами загиблих. Ви би бачили, скільки тепла тато віддавав онукам. Від мого старшого сина Ярослава й пішло ось це "Дідусик". Згодом так назвав і свій YouTube-канал. Використовуючи чат-рулетку, батько спілкувався там з росіянами, яким розкривав очі на московську пропаганду».

Віктор Суходольський був активним учасником Революції Гідності, перебував на Майдані у найгарячіші дні протистоянь. На війну пішов добровольцем у вересні 2014 року. Воював у розвідці. Там під час підготовки здобув спеціальність снайпера.

Після повернення додому відкрив власний YouTube-канал Didusik.TV, який відеохостинг зніс через "ворожі висловлювання". На цій платформі за допомогою чат-рулетки спілкувався про політику з випадковими людьми з різних регіонів Росії, заперечуючи пропагандистські штампи Кремля.

На початку червня 2023 року воїн описав те, як він уявляє нашу перемогу: «Буде проміжний етап - це звільнення наших територій, включно з Кримом. А святкувати будемо тоді, коли розвалиться рашка. Бо інакше все почнеться спочатку. Знаючи історію наших взаємовідносин з московитами, упевнений, що це буде саме так.

Я думаю, що звільнення наших територій і буде спонукати до цього процесу - розвалу московії. Там почнуть ділити між собою владу, як зазвичай в такій ситуації відбувається, грабувати награбоване. А нам, українцям, ця їхня махновщина буде на руку - ми за цей час повністю підтягнемося до стандартів НАТО. Я думаю, що в нас тоді будуть зовсім інші Збройні Сили, ще потужніші. Адже нам зараз допомагає весь світ - навчає, надає нові види озброєння. Звичайно, що наразі на передовій все не так райдужно, як нам того хотілося б, але маємо дивитися далі».

Віктор планував залишатися на війні доти, доки Україна не звільнить всі свої землі від російських загарбників. «Мене сьогодні мало цікавить мир, мене цікавить Перемога. Цього ворога ми знаємо здавна - з ним іде понад 400-річна війна. У мене дід з упівців у нашому районі… Нарешті маємо реальний шанс покінчити з московитами, і для цього потрібно докласти всіх зусиль, які тільки можна», - наголошував Дідусик.

Друзі кажуть, що життя побратимів Віктор завжди ставив вище свого, опікувався кожним, як рідним сином. 14 червня 2023 року старший солдат отримав високу нагороду, а за декілька днів дістав смертельне поранення.

«Під час нашої останньої розмови я надіслала татові світлини онуків, привітала з нагородою. Він залишив вподобайки, скинув кошти малечі на морозиво й був щасливим, що отримав медаль. Знаю, що він добровільно погодився на це серйозне бойове завдання. Бійці йшли на штурм П'ятихаток. У бою тато отримав важкі поранення. Але навіть із травмованою ногою ще відповз під танк і до останнього бився з ворогами. Село було звільнене, але ціною життя мого тата і його побратимів. Знаю, якби Бог дав можливість повернути час назад, тато би все одно пішов туди, розуміючи, що це дорога в один кінець».

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо пам'ять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам'яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам'ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.