Валерій Залужний: Російсько-українська війна як війна перехідного періоду. Нові патерни

Досвід нашої боротьби буде корисним для всіх, хто шукає шлях до миру. І шлях до миру також може пролягати через війну.

«Si vis pacem, para bellum» – слова, приписувані давньоримському історику Корнелію Непоту, на жаль, ідеально підходять демократичному суспільству навіть сьогодні, у 21 столітті. Якщо хочеш миру, готуйся до війни. Так, це абсолютно правда. Це підтверджую я, кому довелося бути в ролі Головнокомандувача Збройних Сил України, і весь український народ, який дійсно засвоїв це добре і болісно.»

Коли народився я, минуло двадцять вісім років після закінчення однієї з найжорстокіших і найкривавіших воєн в історії людства. Коли народився я, вже не падали бомби на міста і села, і танки не розчавлювали ґрунт і все на ньому. Не було звуків повітряних сирен, не було автоматних черг.

Але сьогодні я молюся і прошу всіх вас молитися і просити Бога, щоб наші онуки ніколи не побачили того, що бачили наші діди, що бачили ми і, на жаль, наші діти. Заради цього не можна припиняти боротьбу за право жити навіть на хвилину. Зло поруч, і воно прийшло вбивати.

Незважаючи на те, що найціннішим багатством людства є здатність жити, майже вся її історія пов'язана з війнами. Ці війни, або точніше вбивства, з часом стали безпрецедентними і набули статусу світових воєн. Лише в минулому столітті було дві Треті світові війни, які забрали життя близько 60 мільйонів людей. Чи готове людство спокійно прийняти наступну війну за масштабами страждань? Це залежить від нас, професійних військових, які знають про війну майже все. Адже саме професійні військові ведуть війни і знають їхню справжню ціну.

Звертаючись до подій 2022-2024 років десятилітньої війни між Україною та Росією, ми повинні чесно розповісти людству, що відбувається і до чого людство має бути готовим. Вільні нації та їхні уряди повинні подумати про те, як захистити своїх громадян і свої країни.

Ми готові поділитися нашими знаннями, досвідом і думками з тими, хто шукає миру і спокою для своїх народів.

Готовність до війни слід розглядати як величезний комплекс заходів, який охоплює не лише суто військові аспекти, а й усі сфери державної діяльності.

Мабуть, найважливішою складовою є готовність суспільства, яка базується на чесній і прозорій комунікації між владою і народом. Саме суспільство має згодитися тимчасово відмовитися від низки свобод заради виживання. Сучасні війни вимагають зусиль не лише армії, а й суспільства в цілому. Політики можуть і повинні мобілізувати суспільство, залучаючи військових та інші ресурси. Такі дії впливатимуть на політичні процеси в державі.

Готовність до війни визначатиметься не лише готовністю армії відбити агресію, а й готовністю суспільства протистояти ворогу.

Розуміємо, що витримання удару, дати гідну відсіч ворогу - це лише початок більш складного етапу протистояння. Потрібно знайти свій особливий шлях до перемоги. І саме пошук цього шляху привів нас до розуміння контурів революційних змін, особливо в військовій справі. Нові методи ведення війни та використання технологій можуть стати основою глобальної системи безпеки майбутнього.

Різниця між нашою війною і війною майбутнього полягає в тому, що ми вже знаємо, як боротися зі сильнішими арміями. Технології стануть основою стійкості української нації.

Також важливо зазначити, що розвиток технологій вплине на структуру воюючих армій і форми застосування зброї. Такі зміни будуть продовжуватися.

Наша війна формує нові правила і створює нові патерни нової війни. Ми повинні боротися з наслідками нових правил війни. Це єдиний шлях до майбутньої безпеки.

В умовах технологічного прогресу і обмеженості ресурсів, від нас залежатиме, хто опанує ці технології - демократичний світ чи світ тиранії. Тільки разом ми зможемо ефективно використовувати ресурс і забезпечити глобальну безпеку.

«Дотримання вчорашніх правил війни не призведе до сьогоднішніх (або завтрашніх) успіхів. Саме усвідомлення цього може врятувати багато життів. Ми повинні почати боротися з наслідками нових правил війни». Я взяв цю цитату від відставного американського генерала Стенлі Маккрістала. А потім у нього були такі слова: «якщо ні, ми всі відстанемо».

Але я б сказав більш категорично: інакше ми всі помремо.