"2004 рік – момент, коли Путін відвернувся від Заходу" - Девід Ігнатіус

Думки в The Washington Post оглядача Девіда Ігнатіуса

Коли люди намагаються осмислити катастрофу вторгнення Володимира Путіна в Україну, вони часто проводять прямий зв'язок з його роботою шпигуном в КДБ, його ностальгією за СРСР, що розпався, і його гнівом через розширення НАТО. Можливо, саме так майбутні історики прочитають цю трагічну історію.

Але інша, складніша версія, спливає в деяких недавно розсекречених документах адміністрації Джорджа Буша-молодшого. Буш підтримував напрочуд близькі відносини з російським лідером, засновані на контртерористичному альянсі. Тоді США боролися з "Аль-Каїдою". Росія воювала з чеченськими сепаратистами. Але Путін дійшов висновку, що Америка - ненадійний і лицемірний партнер, і ця віра виллється у відкриту ворожнечу, що поглиблюється рік за роком.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Адміністрація Байдена боїться можливого розпаду РФ" - експосол США Джон Гербст

Ця "альтернативна історія" не виправдовує жахливих злочинів Путіна в Україні. Його вторгнення було незаконним, невиправданим актом безжальної авторитарної людини. Але в оцінці коріння такої війни корисно розуміти розум противника і ясно бачити шлях до катастрофи.

Отже, кілька маловідомих фактів. Російсько-американський контртерористичний альянс розпався після нападу 1 вересня 2004 року чеченських сепаратистів на школу в Беслані. Коли 3 вересня російська влада завершила операцію, загинуло 333 особи, зокрема, 186 дітей, а також 31 нападник. Згодом Путін звинуватив США у заохоченні сепаратистів, бо вони запропонували притулок "поміркованим" чеченцям та закликали Росію до переговорів із ними. Заголовок в газеті "Правда" тоді говорив: "Що відчули б американці, якби Росія запропонувала притулок Усамі бін Ладену?".

Жорстока кампанія Росії проти чеченців була передчуттям того, що мало статися в Сирії у 2015 році, і тепер в Україні

Надмірна реакція силовиків Росії сприяла бійні у Беслані. У 2017 році Європейський суд з прав людини встановив, що РФ використала танки, гранати та вогнемети для придушення терористів, незважаючи на заручників, що призвело до збільшення жертв серед цивільного населення. Жорстока кампанія Росії проти чеченців була передчуттям того, що мало статися в Сирії у 2015 році, й тепер в Україні. Але у 2004 році Росія та США були партнерами у "глобальній війні з тероризмом".

Через три дні після теракту в Беслані у вересні 2004 року Путін виступив із Кремля з різкою промовою, в якій висловив своє обурення Заходом мовою, яку раніше не використовував: "Ми показали себе слабкими. А слабих б'ють". А потім, безпомилково натякаючи на США, додав: "Дехто хотів би відірвати від нас "ласий шматок пирога". Інші їм допомагають, аргументуючи це тим, що Росія, як і раніше, залишається однією з найбільших ядерних держав світу і, як така, надалі їм загрожує".

"Ми так і не повернулися на правильний шлях після теракту в Беслані. Путін дійшов висновку, помилкового, з точки зору США, що контртерористична кампанія США була лише димовою завісою для прикриття американського геополітичного просування в Євразії за рахунок Росії", - стверджує Томас Грем, який на той час був старшим директором Ради національної безпеки Буша по Росії.

Беслан став поворотним моментом у зміні політики Путіна на антизахідну

Думку, що Беслан став поворотним моментом, поділяють багато інших високих урядовців часів Буша.

"Наші відносини з Росією були спокійними, навіть теплими", - написала Кондоліза Райс у своїх мемуарах 2011 року "Немає більшої честі".

Райс, що розмовляла російською, була радником Буша з національної безпеки в його перший термін, а потім держсекретарем. Вона зазначила, що Буш та Путін розробили "групу стратегічного діалогу" і "президентський контрольний список" для вирішення спільних проблем.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ми накопичили можливості для масштабної атаки" - Ігор Романенко

З моменту їхньої першої зустрічі, писала Райс, Путін і Буш були "двома чоловіками, які мали певний ступінь особистої близькості". Буш висловив це у своєму жахливому панегірику 2001 року: "Я подивився цій людині в очі й зміг побачити душу". Але, крім надмірного ентузіазму Буша, були і реальні ознаки партнерства, як пояснюється в одному з розсекречених документів.

"Путін був не лише першим світовим лідером, який зв'язався з Бушем після терактів 11 вересня 2001 року, а й широко сприйняв ініціативи президента Буша, показавши ранню підтримку війни з терором і операцій США в Афганістані", - зазначено у таємній записці від січня 2009 року, підготовленій управлінням у справах Росії Служби національної безпеки в адміністрації Буша.

Щоб допомогти ЦРУ організувати свою кампанію проти "Аль-Каїди" в Афганістані після 11 вересня, "Путін скасував повноваження своїх співробітників служби безпеки і сказав, що Росія не блокуватиме зусилля США щодо створення баз в Узбекистані та Киргизстані", - сказав Грем. Росія також дала США розвідувальні дані від своєї агентурної мережі в Афганістані.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Росія була, є та буде загрозою" - ексміністр оборони Латвії

Один яскравий анекдот того часу - Райс згадувала в мемуарах, що, коли директор ЦРУ Джордж Тенет сказав, що йому потрібні припаси для союзників з "Північного Альянсу", що борються проти "Талібану". Вона зателефонувала російському міністру оборони Сергію Іванову. Іванов сказав, що його агенти знайдуть для американців кілька ослів, які зможуть ходити вузькими стежками.

Потім був Беслан. Чи були підстави у Путіна згодом стверджувати, що Америка допомагала чеченським сепаратистам? Згідно з ретельним аналізом доказів, проведеним Белферівським центром Гарвардської школи Кеннеді, Путін "частково мав рацію". У доповіді Белферсокського центру наголошується, що США у 2004 році надали притулок Іллясу Ахмадову, який був міністром закордонних справ чеченського уряду у вигнанні. Адміністрація Буша спочатку виступила проти прохання Ахмадова про надання притулку, але згодом змінила позицію.

Чеченський сепаратизм був популярним серед деяких консерваторів. Сенатор-республіканець Джон Маккейн зустрічався з Ахмадовим не менше трьох разів. Національний фонд за демократію присудив йому стипендію, що фінансвалася з федерального бюджету. За словами Грема, чеченські сепаратисти також збирали гроші у США для підтримки своєї справи.

Пізніше Путін зробив екстравагантну заяву, що спецслужби США допомагали чеченським сепаратистам. Звіт Белферівського центру, знову ж таки після ретельного вивчення, не виявив "жодних доказів прямої підтримки урядом США озброєних груп, що діють у Чечні та/або інших частинах Північного Кавказу".

Наприкінці 2004 року гнів Путіна щодо того, що він вважав махінаціями Заходу, посилився, коли лідер української опозиції Ющенко переміг на президентських виборах Януковича

Наприкінці 2004 року гнів Путіна щодо того, що він вважав махінаціями Заходу, посилився, коли лідер української опозиції Віктор Ющенко переміг на президентських виборах кандидата Віктора Януковича, якого підтримував Кремль. Вплив Росії зникав, і Путін був не в змозі повернути назад цей розпад.

Хоча Путін стверджував, що розширення НАТО було причиною того, що він почував себе зрадженим, представники адміністрації Буша кажуть, що на той час він не висловлював цього вголос.

"Незадоволена Росія без особливого роздратування проковтнула прийняття в НАТО семи держав Центральної Європи в 2004 році", - пише Грем.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Західні літаки на озброєнні України зможуть вражати цілі в РФ" - Джеффрі Фішер

З 2004 року історія починає котитися до жахливих сцен сьогоднішнього дня. У промові 2007 року на Мюнхенській безпековій конференції Путін засудив Захід.

"НАТО направило свої передові сили до наших кордонів. Маємо право запитати - проти кого призначена ця експансія?", - говорив він.

2008 року він сказав Вільяму Бернсу, тодішньому послу в Росії, а нині директору ЦРУ: "Хіба ви не знаєте, що Україна навіть не справжня країна?".

Відвернення Путіна від Заходу, можливо, був неминучим. Російський лідер - авторитарний і хотів захистити російський вплив на пострадянському просторі. Але Грем ставить інтригуюче запитання, резюмуючи засекречені записи: "Чи не втратили США та європейці щось фундаментальне у російській ситуації та його психіці на той час? Вони неправильно зрозуміли ситуацію і не змогли розробити пропозицію про співпрацю, яка адекватно враховувала б російські інтереси та перспективи?".

2004 став поворотним моментом, в цьому немає жодних сумнівів

Тим не менше, нинішній американський чиновник, який уважно стежить за Росією, стверджує, що "2004 рік став поворотним моментом, у цьому немає жодних сумнівів". До кінця того ж року розвідка США збирала повідомлення про те, що начальники служби безпеки Путіна переконували його рішуче порвати з Бушем та проводити більш агресивну політику. І, зрештою, він зробив це з подвоєною силою.

Переклад Gazeta.ua