Буфет, який витесав досі не реабілітований "ворог народу"

Буфет віком понад 60 років зберігає адвокат і викладач права, 40-річний Андрій Гринчук. Шафа належала його прадіду Миколі Зубалю (19051984).

 Прадід народився в селі Боровичі на Волині, в багатодітній заможній родині. Закінчив три класи церковнопарафіяльної школи, служив у польському війську. Замолоду відвідував "Просвіту", передплачував українські газети та журнали, мав непогану бібліотеку. Одружився з односелицею Серафимою, на чотири роки молодшою. Мали сина й доньку, ще одна донька померла малою.

Під час війни контроль над цією місцевістю мали українські повстанці, діяла Колківська респуб­ліка, як тепер її називають. Миколу ще за німців обрали старостою села. Оскільки мав досвід служби, проводив вишколи для вояків. Коли повернулися совіти, всіх чоловіків, які не були в УПА, мобілізували. Так прадід опинився на Харківщині. Після перевірки контррозвідкою "Смерш" його заарештували й засудили до 10 років таборів. Одразу відправили етапом на Колиму. Врятувало, що був добрим теслею, зводив бараки. Згодом дружину й сина депортували в Томську область. Донька, моя бабця, вийшла заміж і змінила прізвище, так уникла репресій.

Микола не добув до кінця табірного терміну рік. Два роки з родиною жив у Магадані під наглядом, а потім потрапив під дію амністії, йому дозволили повернутися в рідне село. Жодного маєтку не лишилося, довелося будуватися з нуля. Перше, що прадід зробив для хати, сам витесав буфет із модрини.

1992 року родина подала заяву про реабілітацію Миколи Зубаля. У президії, яка розглядала справу, був суддя Богдан Плахтій, який іще наприкінці 1980-х виніс смертний вирок упівцю. Очевидно, відмовили.

Тепер я знову намагаюся добитися справедливості. Гортав прадідову справу. Ледь не кожен протокол допиту свідків починається словами: "Он из зажиточных селян". Одне свідчення повеселило: "Коли він був старостою, зібрав на майдані перед церквою людей. Сказав, що прийшов час, коли треба запасатися харчами, одягом і зброєю не для чужої армії, а для нашої. Вона буде битися проти німців і захищати від совітів. Іще він щось багато про історію говорив, але що повторити не можу".

Кілька років тому я був у відрядженні на Волині. Поїхав у Боровичі й забрав із хати буфет. Відреставрував і поставив у себе на терасі. Нагадуватиме про прадіда.